Додано (17.04.2016, 11:31)
---------------------------------------------
Примітно, що козацтво з самого початку негативно поставилося до укладення ганебної
Берестейської унії 1595 гетьман
Федір Косинський направив протести королю і на собор . У першому
зверненні він вказав польському уряду на те, що народ проти зміни
Православної Віри на єретичну католицьку . А соборянам він
оголосив, що народ їм повноважень на підписання унії не давав. Тому
рішення їх недійсне, і вони позбудуться матеріальної підтримки
українського народу , який їх обрав , якщо не припинять вводити
в Православ'я латинські нововведення.
Гетьманські послання розлютували польський уряд і папістів разом з
уніатами , але вони утрималися від явного прояву ненависті. Вони
запросили Косинського у Брест нібито на раду . Після прибуття ж
його заарештували , засудили собором римського і уніатського
духовенства і засудили до смертної кари. Гетьмана замурували в одній з
тюремних камер і заморили голодом. Так Федір Косинський став
першим мучеником за Христа і Віру Православну , постраждалим від
уніатів .
      Як тільки козаки довідалися про арешт Косинського , зібрали армію у сім тисяч чоловік і
рушили на Брест. Польські війська
зустріли їх під містечком П'яткою . Почалася жорстока битва, ляхи
були розбиті і розсіяні . Козаки увійшли в місто , але в живих свого
гетьмана вже не застали. Про смерть Косинського вони тут же
сповістили всю Україну , давши сигнал до народного повстання.
      Король Сигізмунд наказав окупувати Україну польськими військами, ввести у всі її міста
гарнізони і суворо заборонити
чиновникам і козакам обирати нового гетьмана, а уніатському
духовенству велів спрямувати всі зусилля на звернення народу в уніатську
віру. На виконання цього указу польські солдати з оголеними
шаблями примушували український народ у храмах схиляти коліна і
вдаряти себе в груди за римським звичаєм і по-католицькому читати Символ
Віри. Недивлячись на королівську заборону, казаки вибрали
гетманом Павла Наливайко.
Наливайко послав у всі міста і села, в тому числі і до коронного
гетьмана Жолкевського, гінців з повідомленням про своє обрання і
затвердження. Однак скоро до Наливайко стали приходити новини, що
деякі його посланці вигнані з безчестям, одних побили або вбили, а
польські війська збираються до Черкас.
      Тоді Наливайко стягнув свої війська до Чигирина і став обозом над річкою Тясмином. Коли
здалося польське військо, козаки за
наказом гетьмана підняли прапори з хрестами, на яких було написано:
«Світ християнам, а на призвідника Бог і Його Хрест». Поляки у відповідь
виставили шибеницю з трьома повішеними українськими
чиновниками, гетьманськими гінцями Богуном, Войновичем і Сутігою, з
написом «Кара бунтівникам!» І кинулися в атаку.

Додано (17.04.2016, 11:39)
---------------------------------------------
Наливайко зосередив у засідці добірний полк. І коли поляки атакували, засадний
полк ударив з флангу в центр армії Жолкевського.
Ляхи, опинившись під вогнем з двох сторін, змішалися, а козаки
почали їх рубати і колоти без жалю. Битва тривала сім годин. Пощади
полякам не було ніякої. У живих не полишали навіть поранених,
які намагалися врятуватися вплав виловлювали арканами і тут же
вбивали. Врятувалися втечею лише ті поляки, які мали швидких коней.
Убитих ляхів нарахували потім сімнадцять тисяч триста тридцять осіб. Трупи їх накидали навколо шибениць, з яких зняли тіла страчених козаків - їх відвезли до Чигирина і там поховали в соборній  Преображенській церкві.
  Після розгрому польської армії Наливайко послав полковника Лободу з військом у задніпрянські і задесенскі міста, а сам з іншою половиною війська пішов між Дніпром і Десною, звільняючи міста і села від поляків і уніатів. За три з половиною місяці обидва війська визволили всю Україну від ляхів. Потім вони зійшлися при річці Сулі і спільними силами вдарили по об'єднаним військам коронного і литовського гетьманів. Чотири дні вони досить успішно штурмували польські укріплення. Проте в цей час прийшли посланці від короля Сигізмунда, які зупинили бійню, оголосивши волю короля: підписати мирний трактат, в якому визнати всі українські права та привілеї. А козакам і всьому російському народу король і сейм дарували амністію. Так закінчилася перша війна з поляками.
       Читати повністю: http://evangely.jimdo.com/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96/%D0%BA%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE-%D1%82%D0%B0-%D1%83%D0%BD%D1%96%D1%8F/

Додано (17.04.2016, 11:45)
---------------------------------------------
У 1597 р. військові депутати за звичаєм вирушили на головний сейм.
Наливайко з'явився разом з ними, щоб засвідчити королю свою вірність. Але всіх депутатів в першу ж ніч схопили і
кинули в підземну темницю. Тут ні вдень, ні вночі не давали відпочинку гетьманові - сторожа будила його обухом сокири, а на третій день він і депутати виведені були на площу. Після оголошення провини
«гонителі віри християнської» (так назвав православних воїнів лях-літописець) були посаджені на мідного бика і спалені повільним вогнем. Страждальців палили кілька годин. Таку люту смерть
римське духовенство вигадала мученикам Христовим за правилами своєї «священної інквізиції», а організували її польські вельможі..
      Після страти гетьмана Наливайка від сейму вийшов не менше варварський вирок і всьому
українському народу, який був оголошений невірним, віроломним, непокірним і присуджений до
рабства, переслідування та гонінню. Наслідком цього беззаконного вироку було відсторонення назавжди українських депутатів від участі в сеймі, а всіх українців від виборів, а також урядових і судових
посад, всіх українських чиновників і урядників позбавлялися сіл та інших маєтків. Українське воїнство зведено було в чин рабів (холопів), а народ, що відкидав унію, визнаний «схизматиками», тобто розкольниками. У всі малоросійські урядові та судові установи були послані поляки з численними штатами. Міста і селища були зайняті польськими гарнізонами.
Військам була дана влада творити з українцями все, що їм захочеться.
      І ляхи влаштували в Україні справжній геноцид. Грабували, насилували жінок і дітей, били,
мучили іі вбивали вони перевершили в жорстокості стародавніх гонителів християн і звірства турків. Поляки, вважаючи народ полонянами, весь маєток його визнавали своїм..
Православні церкви насильно забирали і оголошували уніатськими. Латинське духовенство переїжджало від храму до храму у візках, в які замість скотів впрягали до дванадцяти і більше українців.

Додано (17.04.2016, 11:49)
---------------------------------------------
У служіння панам і ксьондзам поляки обирали найкрасивіших українських дівчат. Ті
храми , де парафіян ніяким насильством не могли примусити до унії ,
віддані були в
оренду юдеям , і покладена за всяку требу грошова плата від одного
до п'яти талярів , а за хрещення і похорони - від одного до чотирьох
злотих. Іудеї , з ретельністю взялися наживатися на
українцях . Ключі від храмів і дзвіниць перейшли в юдейську корчму .
Перед здійсненням обряду треба було єврея.
      Страждання українського народу збільшилися ще більше, коли
українські дворянство , що не стерпівши позбавлення маєтків і чинів , в
більшості своїй прийняло унію , а потім і католицтво , ставши
такими ж гонителями свого народу , як поляки. Старшини реєстрових
козаків також прийняли унію , а самі козаки були ослаблені та
розпорошені, частиною перейшовши на бік поляків . Найбільш ж тверді
у Вірі і вірності своєму народові воїни поповнили Запорізьку Січ ,
значно її посиливши .
      У 1608 р. запорожці обрали гетьманом Петра Конашевича - Сагайдачного . Новий гетьман прославився у боях з турками і татарами , в яких не знав поразки . Сигізмунд змушений був визнати його Гетьманом Українським .
       Сагайдачний , завжди готовий витягти меч для захисту Віри , зайнявся внутрішніми справами .
Його непохитне стояння в
Православ'ї , а також військова молодецтво утримувала пориви
католицького фанатизму. Шляхта ненавиділа козаків та їх Гетьмана , але
Сигізмунд дорожив ними , розуміючи значення Запорізького
війська у справі захисту своєї влади від непокірних і бунтівних
панів . І тому поляки побоювалися занадто сильно дратувати козаків
гоніннями на Православ'я . При Сагайдачному польський уряд не
порушувало козачих прав , і унія на Україні вщухла . Гетьман
повернув насильно захоплені уніатами православні монастирі та храми. У
Києві він відібрав в уніатів храм святої Софії. На Подолі
Сагайдачний збудував Братський монастир і відновив у ньому за
допомогою митрополита Петра (Могили ) Київську Духовну Академію . Навіть
на Волині , у Червоній Русі і в Литві в роки його правління
гоніння ослабли . Петро Конашевич -Сагайдачний правил чотирнадцять
років. Помер він в 1622 р. і був похований в соборній церкві Братського
монастиря в Києві.
      Після смерті Сагайдачного поляки відновили гоніння з ще більшою силою і жорстокістю.
Українцям заборонили обирати гетьманів.
Крім звичайних податей на православний народ наклали додаткові
податки з кожної покупки та продажу, а також особливий «пасочний»
податок.

Додано (17.04.2016, 11:50)
---------------------------------------------
Перед Великоднем всі православні християни за стародавнім звичаєм печуть
паски. Продаж таких пасок на базарі була віддана польським урядникам.
Греко-католики, у яких був на грудях тканини клапоть
з написом «уніат», купували паски безперешкод, а православні, які не
мали такого напису, повинні були віддавати частину пасок у вигляді
податку. Потім у великих містах поляки віддали цей збір
іудеям. Вони стежили за освяченням пасок та мітили вугіллям як
куповані хліби, так і паски домашнього приготування, прямо в храмах
збираючи свою данину.
      У 1624 р. запорізькі козаки обрали гетьманом Тараса Трясила. Під його командуванням вони
зібрали Об'єднане військо поблизу
міста Переяславля між річками Трубежем і Альтою. Незабаром з'явилися
вороги на чолі з коронним гетьманом. Ляхи вдарили по козачому стану,
але всі їх атаки були відбиті. Тим часом у ляхів настало
свято Панського тіла, який вони зазвичай відзначали з пальбою і
бенкетами. Вночі козача піхота атакувала і розгромила польський стан.
Напівголі, поляки в страху металися по стану, а козаки без
жалю їх кололи, рубали і топили.
Після розгрому польського війська гетьман Трясило розділив свою
армію на малі загони і послав у міста і селища України, щоб очистити їх
від поляків і їх помічників-іудеїв. Побили тоді козаки
чимало ворогів за наругу Православної Віри та українського народу.
     У 1632 р. козаки обрали гетьманом Семена Перев'язку. Але поляки підкупили Перев'язку, і він знову допустив польські війська в Україну. Козаки, помітивши зраду, передали гетьмана військовому суду. Але він втік до Польщі за допомогою іудея Лейбовича.
     У 1633 р. на місце зрадника Перевязки був обраний хорунжий Павлюга. Він тут же почав
множити козацьке військо, щоб звільнити
Україну від чужоземного ярма і відновити права українського
чиновництва та козацтва. У цей час коронний гетьман Концепольскій з
численним військом напав на козаків під селом Кумейки і зайняв
російський стан. Павлюга ж з козаками відступив до містечка
Боровиці, де засів в укріпленому замку, готуючись до оборони.
     Тоді поляки запропонували козакам мир з відновленням всіх військових і національних
прав за умови, що гетьманом стане Перев'язка,
а Павлюги вони гарантували безпеку. Умови миру ляхи підтвердили
клятвами. Але лише тільки козаки вийшли із замку, католики напали на них
і стали рубати і вбивати. Павлюга і його наближені Гремич,
Переможемо, Летяга, Шкуран і Путила потрапили в полон. У кайданах їх
відправили до Варшави. Польський уряд засудив козаків до бузувірській
кари. Гетьману Павлюги живому здерли шкіру з голови і
набили її соломою, а його старшинам відрубали голови. Потім взяли
їхні голови з опудалом гетьманської голови і для залякування відіслали в
українські міста. За велінням польського уряду голови ці
були виставлені на палях у Ніжині, Батурині, Умані та Черкасах. А
голову гетьмана виставили в Чигирині.

Додано (17.04.2016, 11:51)
---------------------------------------------
На місце замученого Павлюги в 1638 р. гетьманом був обраний ніжинський полковник
Стефан Остряниця, а радником  його став досвідчений воїн зі старого
товариства Леон Гуня. Коронний гетьман
продовжував нападати на козаків і на українські міста, напад
супроводжувався, вбивствами і насильством. Всюди були розіслані польські
шпигуни. Великого мистецтва і праці коштувало Остряницю і
Гуні зібрати свої розсіяні й постійно переслідувані війська. Нарешті
козаки зібралися біля Переяславля і почали звільняти придніпровські
міста, намагаючись відновити безпечне повідомлення жителів
Верхньої України, де жила основна частина украинского населення, і
Нижньої, де були зосереджені головні військові сили поляків, які ніяк не
очікували удару від козаків після жаху, наведеної в
Україні стратою Павлюги і його товаришів. Тому Остряниця легко
розгромив польські гарнізони. Заволодівши ворожою артилерією і
амуніцією, козаки добре озброїлися і пішли на гетьмана
Лянцкоронського, який засів і зміцнився з головним військом у таборі
при річці Стариці.
     Остряниця, вийшовши до Стариці, атакував поляків і зіштовхнув їх у річку, де багато з них потонули. А коронний гетьман, кинувши своє військо, переправився на конях і втік. Козаки після цієї славної перемоги звів руки до небес і прославили Бога.
Після битви вбитих поляків нарахували одинадцять тисяч триста сімнадцять осіб.
Остряниця погнався за коронним гетьманом і наздогнав його в містечку
Полонному в замку. Гетьман Лянцкоронський вислав на зустріч козакам
делегацію з проханням укласти мирний договір. Після довгої
наради Остряниця погодився на мир . Посланці від обох гетьманів
піддані підписали « трактат про вічний мир » , підтвердивши його клятвою
на Хресті і Євангелії .
Гетьман Остряниця відпустив війська , а сам поїхав до Канівський
монастир помолитися Господу і подякувати Йому за даровану перемогу.
Польська шляхта дізналася через своїх шпигунів - іудеїв , що
Остряниця без війська знаходиться в Каневі , і , таємно зібравши
сили , оточила монастир . Гетьман разом зі старшинами , всього тридцять
сім чоловік , був узятий в полон. Їх усіх зв'язали і на
возах відправили до Варшави. А монастир , розграбувавши , спалили
дотла. Поляки так легко йшли на клятвопорушення тому , що єзуїти ,
патери і ксьондзи вчили їх , що порушувати клятви , дані
православним , не тільки можна , але і похвально .
      Дружини полонених козаків , взявши з собою малолітніх дітей , вирушили до Варшави , сподіваючись умилостивити польський уряд , але замість того лише помножили собою число страждальців.
     Страта почалася з процесії римського « духовенства » , яке умовляло козаків , ведених на
страту , прийняти католицтво. Але ті їм
відповідали , що вони вірять і служать Христу , а не римському папі ,
котрі вважають себе намісником Бога , і твердо стояли за Православ'я .
За указом римського « духовенства » гетьман Остряниця , обозний
Сурмило і полковники Недригайло , Боюн , Риндич колесували . Полковники
Гайдаревскій , Бутрим , Запалів і обозні Кизим і Сучевскій
пробиті залізними спицями наскрізь і живими підняті на палі. Полкові
осавули Постиліч , Гарун , Сутіга , личить , Харкевич , Чудак та Чурай і
сотники Чуприна , Околович , Сокальський , Мирович і
Ворожбит прибиті цвяхами до дощок , облитим смолою і спалені
повільним вогнем. Хорунжі Могилянський , Загреба , шкребу , Охтирка ,
Потурай , Бурлій і Загнибеда розтерзані залізними кігтями у
вигляді ведмежої лапи. Старшини Ментяй , Дунаєвський , Скубрій ,
Глянскій , Завезун , Косирев , Гуртовий , Тумар і Тугай четвертовані .
Козачим дружинам обрізали частини тіла , а потім порубали
всіх. Дітей же на очах у батьків спалили на залізних гратах , під
якими знаходилися жар.

Додано (17.04.2016, 11:52)
---------------------------------------------
Відрубані голови, руки і ноги розвезені були по всій Україні і розвішені по містах
на стовпах. Розвозили їх польські війська
творили над українцями всілякі безчинства, насильства і грабунки, що
перевершують всяке людське розуміння. Вони кілька разів повторили в
Малоросії публічні масові страти, якими замучили Остряницю
і його сподвижників. Кілька разів варили в казанах і спалювали на
вугіллі дітей, на очах у батьків, яких зраджували потім ще більш лютим
стратам. Нарешті, пограбувавши всі православні церкви,
віддали їх в оренду іудеям. А церковне начиння: потири, дискоси,
ризи, стихарі та інше розпродали тим же іудеям, які з срібла церковного
поробили собі посуд і оздоблення, а ризи і стихарі
перешили на нижню білизну єврейкам.