БЕССАРАБІЯ (Бассарабія) - Історична область між Прутом, Дністром і гирлом Дунаю. Значна частина Б. входить до складу Молдови. Землі на крайньому півдні і півночі Б. належать до України. Територія Б. здавна заселялась племенами скіфів, гетів, даків, антів (з 4 ст.), уличів, тиверців. В 9-10 ст. Бессарабія була у склад Київської держави, пізніше - Галицько-Волинського князівства. З середини 14 ст. увійшла до складу Молдовського князівства. В 1514 разом з Молдовою загарбала султанська Туреччина. В середині 16 ст. у Б. здійснили походи козацькі загони на чолі з Д. Вишневецьким (1553,1564), І.Свірговським (1574), Іваном Підковою, (1577), С. Наливайком (1594). Й період національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648-57 відбулися Молдовські походи 1650 і 1652. Після зруйнування в 1775 Запорізької Січі козаки заснували на півдні Б. Задунайську Січ. За Бухарестським мирним договором 1812 Б. увійшла до складу Російської імперії. Лютнева революція 1917 в Росії спричинила посилення українського національного руху в Б. Створювались українські школи, організовувались осередки “Просвіти”. Українське населення тієї частини Б., де українці становили більшість, домагались від Генерального Секретаріату УЦР-УНР приєднання цих земель до Української Народної Республіки. В середині січня 1918, скориставшись складним міжнародним становищем України, румунські війська окупували територію Б. В умовах румунської окупації бессарабський парламент Сфатул Церій (Рада Країни) проголосив 25.11.1918 приєднання Б. до Румуни. Проти цього рішення виступили українські депутати В. Цеганко, Чумаченко, Панцір, Прічницький та ін. за що були заарештовані і розстріляні. Українське населення Б. на багатотисячних мітингах і зборах протестувало проти анексії Румунією українських етнічних земель у Б. - Акерманщини, Ізмаільщини, Західної Одещини (Південна Бессарабія) і Хотинщини (Північна Бессарабія). На поч. січня 1919 на Хотинщині вибухнуло народне повстання проти румунських окупантів, яке було жостоко придушене регулярними військами (див. Хотинське повстання 1919). У вересні 1924 у Б. відбулося Татарбунарське повстання 1924, яке завершилось кривавою розправою над учасниками виступу і політичним процесом (1925) у Кишиневі над керівництвом повстання. За даними румунського перепису 1930 українське населення у Пд. Б. становило 74,2%, а у Пн.-36,6%, молдавани і румуни - 19,2%, німці - 9,2%, євреї - 3%. Протягом 20-30-х років румунський уряд проводив політику румунізаціїі українського населення Б.

  Перебуваючи постійно під жорстоким політичним тиском, українське національно-культурне життя у Б. розвивалось слабо. Існували нечисленні осередки товариств “Просвіта”, читальні, театральні гуртки. Серед керівників українського національного руху у Бессарабії були В.Корчовий. О.Яловий. М.Галин, І.Гаврилюк, В.Гетманченко, М.Палій та ін. 28. 1940 територія Бессарабії увійшла до складу СРСР. Акерманський, Ізмаїльський і Хотинський повіти відійшли до УРСР (див. також Адміністративно-територіальний устрій України).