ГЕРБ - емблема, особливий спадковий знак, укладене відповідно до законів геральдики поєднання фігур та предметів, що мають символічне значення і виражають певну історичну традицію. Існують такі основні групи Г.: 1 ) державні, 2 ) земельні (історичних земель, провінцій, губерній, областей тощо), 3) міські, 4) корпоративні (ремісничих цехів, церковних братств, тощо), 5) родові, їх зображали на прапорах, монетах, рицарських обладунках та зброї, посуді, будівлях, рукописних та друкованих книгах та ін.

  Найстаршим прообразом Г. були тотемічні зображення тварин, покровителів племені чи роду в епоху родового ладу. Зародки їх спостерігаємо і у чисельних символічних фігурах, родових знаках власності (“знамені”, “рубежі”, “мітки” - у слов'ян, тамги - у тюркських племен).

  Першими гербами були емблеми, що постійно зображались на монетах, медалях та печатках держав стародавнього світу. У III тис. до н.е. Г. Шумеру був орел з лев'ячою головою, Єгипту -змія. Згодом орел став Г. Перської держави, а потім - Риму, коронований лев стародавній Г. Вірменії. Кожна з держав-полісів стародавньої Греції також мала свій Г: Афіни - зображення сови, Корінф - крилатого коня-пегаса та ін. Візантійські імператори обрали своїм Г. двоголового орла, від яких його запозичила Російська держава.

  У середні віки виникли міські Г. - червона лілія Флоренції, лев св. Марка-Венеції, тощо. Тоді ж з'явилися і корпоративні Г.

  Виникнення гербів, як родових спадкових символів, характерних своєю однорідністю, з властивими лише їм елемента ми, розташованими у певному порядку, належить до 11-12 ст.. до епохи хрестових походів. Г. родів затверджувались або надавались спеціальним рішенням державної влади. Атрибутами повного Г. є: щит, шолом, намет, корона, нашоломник, щитотримачі, мантія, девіз (коротке речення з гаслом роду). Головна частина - щит із зображенням на ньому, називається емблемою, клейнодом або титулом.

  На українських землях слов'яни використовували різні символічні знаки ще в епоху родоплемінного ладу. Ними були квадрат, ромб, коло, зірки, півмісяць, геральдичні звіри, та птахи - однороги, орли тощо. В період розкладу родового ладу вони перетворюються у сімейні та особисті знаки власності, які широко використовувалися для таврування худоби, різних знарядь праці, бортних дерев, тощо. Після утворення Київської держави правлячий княжий рід Рюриковичів користувався знаком власності у вигляді дво-, а згодом тризубця, який незабаром став і державним Г. Його зображення відоме з печатки князя Святослава Ігоровича (загинув в 972). Згодом цей знак карбується на срібних та золотих монетах великого князя київського Володимира Святосла-вовича (980-1015). На них бачимо з одного боку зображення князя, а з іншого - тризуб і напис “Володимир на столі, а це його срібло”. Тризуб виявлено і на цеглі Десятинної церкви у Києві, на плитах Успенського собору у Володимирі-Волинському, він міститься у Г. французької королеви Анни, що була дочкою Ярослава Мудрого. Як знак князівського роду він широко використовувався у державному житті держави: на печатках, якими скріплювали міжнародні договори, на князівських товарах, що вивозилися на продаж за кордон тощо. Виготовлені з бронзи чи срібла вони прикрашали пояси княжих дружинників, їх зброю, знамена княжого війська.

  Після смерті Володимира Великого зображення тризубця зустрічаємо на монетах князів Святополка Окаянного (1015-1019), Ярослава Мудрого (1019-1054) та ін. В період розпаду Київської держави тризубець спочатку модифікується у вигляді двозубця, а згодом витісняється з ужитку. На зміну його приходять земельні Г. - на Київщині це зображення святого архистратига Михаїла, а в Галичині -лева опертого на скелю.

  Після включення українських земель до складу Польщі широкого поширення набуло використання Г. окремих шляхетських родів, що мали глибоке давньоруське коріння (кн. Острозькі, Корецькі, Вишневецькі та н.). Тоді ж були офіційно утверджені історичні Г. окремих історичних земель - Галичини (Львівської землі Руського воєводства) - золотий лев, що спирається на скелю на голубому полі та ін. Широко розповсюдженими стали і міські Г. що використовувалися на міських печатках, прапорах тощо.

  Утворене у 1572 реєстрове козацьке військо, також одержало свою гербову символіку -зображення лицаря-козака з самопалом, яке широко вживалося на печатках реєстрового козацького війська. Запорізької Очі та українських гетьманів: після виновлення української національної державності з серед 17 ст. до серед 18 ст.

  В період національного виродження на галицьких землях у середині 19 ст. тут поширилося використання в якості Г. старого символу Галицько-Волинської держави - золотого лева на блакитному тлі. Саме він став емблемою багатьох західноукраїнських політичних та культурно-просвітницьких організацій та військових формувань в роки першої світової війни (напр. українське січове стрілецтво). Законом Ради державних Секретарів про самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії від 12.11. 1918, який був схвалений Українською Наиіональною Радою ЗУНР-ЗОУНР у Львові 13. 11 1918 ЗУНР було затверджено золотого лева на синьому тлі, обернутого вправо.

  Після утворення у Києві Української Центральної Ради і визнання її Тимчасовим урядом Росії постало питання про створення української державної символіки. Після тривалої дискусії 12.3. 1918 на засіданні Малої Ради у Коростені державним Г. УНР було схвалено зображення золотого тризубця на синьому полі. 1.3. 1918 це рішення було опубліковано у Києві, а 22.3. 1918 -затверджено Центральною Радою у формі великого і малого Г. з відповідним орнаментальним облямуванням. Автором проектів був відомий художник В. Кричевський. Тоді ж було схвалено і зображення великої та малої печаток УНР. Тризубець залишився державним Г. України і в часи Гетьманату П. Скоропадського (1918) та правління Директорії УНР (1918-1920). Після проголошення акту Соборності України її 01.1919 і об'єднання УНР та ЗУНР в єдиній Українській державі її Г. став золотий тризубець на синьому полі. Після ліквідації української національної державності зображення тризубця часто використовували у своїй символів різні політичні та культурно-просвітницькі організації Західної України - Організація Українських Націоналістів (середній зуб тризубця оформлений у вигляді меча), християнські організації (середній зуб у вигляді хреста) тощо.

  Крайовим Г.Закарпаття ускладі Чехо-Словаччини в 1920 було ухвалено зображення ведмедя на правому боці гербового щита і синьожовтих смуг - на лівому. 15. 3. 1939 Сейм Карпатської України, що проголосив її незалежність, включив до крайового Г. зображення тризубця.

  В роки існування УРСР її Г. був модифікованим Г. Радянської Росії - золоті серп і молот в промінях сонця на червоному полі в обрамленні з колосків пшениці і п'ятикутною червоною зіркою вгорі. Тут же написи “ Пролетарі всіх країн, єднайтеся! ”. Це зображення часто зазнавало різних незначних змін. Ніяких українських національних та історичних традицій у цьому Г. не було.

  Після відновлення української національної державності Верховна Рада України у 1992 затвердила зображення золотого тризубця на синьому полі малим державним Г. України.