ГОЛОВАЦЬКИЙ ЯКІВ ФЕДОРОВИЧ (17.10.1814-13.5.1888) - український поет, історик літератури, етнограф і педагог. Н. в Чепелях на Львівщині (тепер Бродівського р-ну Львівської обл.). В 1841 закінчив Львівський ун-тет, з 1842 - греко-католицький священик. З 1848 - професор української мови і літератури Львівського ун-ту, а в 1864-66 - ректор цього навчального закладу. Належав до “Руської трійці”. Разом з М.Шашкевичем і І.Вагилевичем видав альманах “Русалка Дністровая” (1837), в якому опублікував кілька патріотичних поезій. В 1846 у зб. “Вінок русинам на обжинки” надрукував 20 сербських пісень, перекладених українською мовою. Під впливом М.Погодіна перейшов на москвофільські позиції і в 1867 переїхав до Російської імперії. Жив у Вільно (тепер Вільнюс, Литва), де працював у археографічній комісії. Г. автор наукових праць з літератури, історії, етнографії Найважливіша праця: “Народні пісні Галицької і Угорської Русі” кн. 1-4 (1878).