ГУЛЯНИЦЬКИЙ ГРИГОРІЙ (рр.н. і см. невід.) -український військовий і державний діяч, полковник ніжинський (1656-59) і корсунський. Походив з шляхетської родини на Волині. В 1649 та в серпні 1654 (разом з Марком Левоновичем і Іваном Дяченком) за дорученням Б.Хмельницького очолював українське посольство до Москви. В 1654 вимовився прийняти присягу на вірність московському цареві. Сподвижник гетьмана І.Виговського, активний прихильник його незалежницької політики. В 1657-58 Г. брав участь у придушенні антигетьманського заколоту під керівництвом Я.Барабаша і М.Пушкаря. В 1659 Г. будучи наказним сіверським гетьманом, протягом трьох місяців обороняв Конотоп від московських військ під командуванням князя Трубецького. Після зречення І.Виговського. Г. був усунений з полковництва. В 1659 перейшов на сторону Ю.Хмельницького. Разом з С.Богдановичем-Зарудним і Г.Лісницьким став ініціатором укладення Слободищенського трактату 1660. За гетьманування П.Тетері кілька разів їздив з посольством до Варшави. В 1663-64 Г. брав участь у поході польсько-української армії під командуванням Яна Казимира і П.Тетері на Лівобережну Україну. В 1664 на вимогу польського коронного гетьмана С.Чарнецького заарештований і без суду ув'язнений разом з митрополитом київським Й.Тукальським і Ю.Хмельницьким у фортеці Мальборк (Прусія). В 1667 був звільнений і приєднався до гетьмана П.Дорошенка. З 1675 перебував на службі у польського короля. Дальша його доля невідома.