КНЯЗЬ - глава держави-князівства або окремого політичного об'єднання у багатьох слов'янських народів. У Київській Русі до 9 ст. К. були воєноначальники племені або союзу племен, які виконували деякі судові і адміністративні функцї. В серед. 9 ст. з утворенням Київської держави суть влади К. змінилася, набрала монархічного характеру і поступово стала спадковою. К., який очолював Київську державу, а також Велике князівство Литовське, мав титул великого князя. Князівська влада в різних князівствах мала особливості. Наприклад, в Галицько-Волинському князівстві владу К. обмежувала боярська рада, а в Полоцькому князівстві - віче. Протягом 14 ст. значну частину українських земель захопило Велике князівство Литовське. Українські князі потрапляють у васальну залежність до Великого князя Литовського. В 15-1 б ст. вони втрачають державну владу і перетворюються на впливових земельних магнатів.