КОЗАК ІВАН (8.8.1891 - 27.12.1978) - український військовий і громадський діяч, сотник УГА. Н. у Галичині. Вивчав право у Львівському, Празькому! Краківському унтах, згодом працював в Угневі (тепер Сокальського р-ну Львівської обл.). Під час Першої світової війни 1914-18 був мобілізований в австрійську армію. В 1918-19 К. - організатор і командант польової жандармерії УГА. В лютому 1920 К., перебуваючи у складі УГА, змушений приєднатися до Червоної Армії і деякий час служити в Червоній Українській Галицькій Армії. На поч. квітня 1920 К. на чолі Запасного Куреня разом з кінним полком ЧУГА (командир К. Шепарович) першими у повному бойовому складі перейшли на бік Армії УНР. Командував Херсонською дивізією, згодом - з групою А. Кравса відступив на територію Чехо-Словаччини. В 1923-26 - командант табору для інтернованих вояків УГА в Йозефові (Чехо-Словаччина). У міжвоєнний час жив у Галичині, де активно займався громадською діяльністю. В 1949 емігрував до США. Брав участь у заснуванні Об'єднання Бувших Українських Вояків в Америці, деякий час віце-президент організації. Очолював громадський комітет по спорудженню пам'ятника Т. Шевченку у Вашінгтоні. Помер у Нью-Йорку. Залишив спогади.