КОПИНСЬКИЙ ІСАЯ [р. н. невід. - п. 5(15).10.1640] - український церковний діяч, православний митрополит Київський (1631-32). Н. у Галичині. Навчався у Львівській братській школі. Був монахом Києво-Печерської Лаври, згодом - ігуменом Межигірського Києво-Братського монастиря. На поч. 17 ст. (до 1612-14) на запрошення князя Михайла Вишневецького заснував Густинський Троїцький монастир (побл. Прилук Чернігівська обл.), а в 1619- Мгарський Спасо-Преображенський монастир (в с. Мгара Лубенського р-ну Полтавської обл.). У 1615 став одним з організаторів Київської братської школи. В 1620 К. при відновленні православної митрополії був висвячений Патріархом Єрусалимським Теофаном на кафедру перемишльського і самбірського православного єпископа. З 1628 призначений архієпископом смоленським і чернігівським. Після смерті І. Борецького (1631) обраний православним митрополитом Київським. Після легалізації православної церкви у Речі Посполитій (постанова польського сейму «Про заспокоєння обивателів... релігії грецької», 1632) уступив митрополичу кафедру П. Могилі. До 1635 перебував у Києво-Михайлівському Золотоверхому монастирі, пізніше жив на Поліссі, підтримував зв'язки з монастирями Полтавщини. В кін. 30-х рр. 17 ст. К., ставши противником церковної політики П. Могили, спрямованої на утвердження Українського Патріархату, виступав за перехід української церкви під юрисдикцію Московської Патріархії.