ЛЕВИЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР (16.8.1888 -14.2.1980)- український політичний діяч. Н. у с. Кричка на Станіславівщині (тепер Ботородчанського р-ну Івано-Франківської обл.). За освітою - юрист. На поч. Першої світової війни став членом Союзу Визволення України. В 1915-18 Л.В. за дорученням Союзу вів організаційну та культурно-виховну роботу серед полонених українців у німецьких таборах. У 1919-20 - директор пресової служби посольства УНР у Берліні. В 1924 емігрував у США, став провідним членом української політичної організації (соціалістичного напряму) “Оборона України” (згодом -секретар організації), редагував часопис “Організаційні Вісті” (1936-41). В 1933 - директор Українського павільйону на всесвітній виставці в Чікаго. В 1933-42 - віце-президент Українського Братства. З 1941 - редактор газети “Громадський Голос” в Нью-Йорку. З поч. 1940-х рр. перейшов на радянофільські позиції.