КУМЕЙКІВСЬКИЙ БІЙ 1637 - бій між козацьким військом і польською армією в р-ні с. Кумейки (тепер Черкаського р-ну Черкаської обл.) підчас національно-визвольного повстання 1637. Наприкінці травня 1637 у Правобережній Україні вибухнуло повстання під проводом П. Павлюка (Бута) проти польського панування. Незабаром повстання охопило і Лівобережну Україну, де діяли повстанські загони на чолі з полковниками К.Скиданом і С.Биховцем. На придушення повстання польський уряд кинув значні військові сили (у т.ч. частини угорських і німецьких найманців; всього бл. 16тис.чол.) під командуванням польового гетьмана М.Потоцького. Вирішальний бій відбувся 6(16).12.1637 біля с. Кумейки. Вході бою польським військам вдалося оточити повстанців. Збудувавши нашвидкоруч табір, козаки цілий день відбивали запеклі атаки шляхетської кінноти, яку підтримувала піхота і артилерія. Увечері П.Павлюк і К.Скидан з невеликими силами вийшли з табору і відступили до Чигирина, де надіялися з'єднатися з іншими повстанськими загонами та поповнити запаси пороху. Основні повстанські сили на чолі з Д.Гунею продовжували бій до пізньої ночі. На світанку 7(17).12. повстанці почали відступати до Черкас, а потім - до Боровиці (тепер село Чигиринського р-ну Черкаської обл.), де об'єдналися із загоном Павлюка. 10(20).12.1637 під Боровицею розпочався новий бій з польськими військами. Не маючи змоги силою зломити опір повстанців, М. Потоцький запропонував розпочати переговори. Під час переговорів П. Павлюка, а також ін. керівників повстання (В.Томиленка, Г. Лихого) було по-зрадницьки схоплено, відправлено до Варшави, де незабаром страчено. Д. Гуня і К. Скидан з частиною війська відступив на Запоріжжя. Незважаючи на поразку повстання, боротьба проти польських загарбників навесні 1638 розгорнулася з новою силою (див. Острянина повстання 1638).