ВІДОЗВА З'ЇЗДУ ДО НАРОДІВ РОСІЇ

“З'їзд рад селянських, робітницьких та вояцьких депутатів України, числом більше 2.500 делегатів, обговоривши ультіматум Ради народніх комісарів Центральній Українській Раді та оповіщення війни Українській Народній Республіці, одноголосне постановив: висловити цілковите довір'я Центральній Українській Раді та Генеральному Секретаріятові і звернутися до всіх селян, робітників та вояків всіх народів революційної Росії з наступною відозвою.

Першим ділом великої революції було проголошення прав всіх народів на самовизначення. Український народ використав це своє право і проголосив Народню Українську Республіку. Цій Народній Республіці Рада народніх комісарів тепер оповіщає війну! З генералом Гінденбургом Рада народніх комісарів веде мирні переговори, а демократії всіх народів України вони ставлять ультіматум і погрожують війною.

На словах Рада народніх комісарів наче б признає право нації на самоозначення аж до відокремлення. Але це тільки на словах, а на ділі вдасть комісарів намагається брутально вмішуватись в діяльність українського правительства, яке виконує волю законодатного органа—Центральної Української Ради.

Яке ж це право на самоозначення?! Певне комісари дозволяють самовизначуватись тільки своїй партії, всі ж инші групи людности та народи, вони, як і царське правительство, хочуть тримати під своєю кормигою силою зброї.

Але український народ не для того скинув з себе царське ярмо, щоб запрягтись в ярмо комісарів. І не для того народи Росії прагнуть замирення на фронті, щоби в тилу розпочати ще страшнішу братогубну міжусобну війну в рядах самої демократії.

Центральну Українську Раду народні комісари проголошують буржуазною. Чи ж це правда?

Ні, це наклеп!

Центральну Раду обрано з'їздами робітників, селян та вояків всієї України. Девять місяців вона провадить боротьбу за права демократії та національних меньшостей України.

За цей час Центральна Рада зорганізувала коло себе селянство та робітників, з'єднала українське революційне військо, проголосила Народню Українську Республіку в складі федеративної Росії, передала землю без викупу трудовому народові, завела восьмигодинний робочий день та догляд за виробництвом, скасувала кару на смерть, дала амністію за політичні проcтупки

та проголосила національне персональну автономію для меншостей України. Всього цього вона досягла не порушенням прав инших народів, а шаною до них, не касуванням громадянських та політичних свобод, а їх обороною, не зброєю та насильством, а одвертою організованою політичною боротьбою. От за яку працю народні комісари обізвали Центральну Раду буржуазним правительством.

Та якраз за це вся демократія України підтримувала і буде підтримувати Центральну Раду, яко найвищу в краю власть, утворену спілкою революційних селян, робітників та вояків, до того дня, коли на місце Ради стане верховний господар Землі Української — Українська Установча Рада.

Брати і товариші, — робітники, вояки та селяне! Хіба це ви оповістили війну революційній демократії України? Хіба вам треба душити волю на Україні? Хіба ви вважаєте нас, демократію України, страшнішими ворогами, ніж полчища Гінденбурга?!

Ні, ми цьому не повіримо! Поміркуйте! Скажіть тим, які ведуть вас,— Раді народних комісарів—що вони розпочали злочинне діло. Скажіть їм, що ви не порушите тої братньої згоди між Україною і всіма народами Росії, на яку роблять замах петербурзькі комісари.

Чого ми хочемо? Ми хочемо утворити всеросійську федеративну власть, яка б спіралась на організовану волю народів і країв. Ця власть повинна бути однородно-соціалістичною, від большевиків до народи, соц. включно.

Ми домагаємось негайно загального демократичного замирення. Отеє програма нашої діяльности і наших домагань. Отже питаємо, чи за цю програму ви згодитесь приборкати нас гарматами і штиками?!

Спиніться брати і товариші! Щоб ні одна рука селянина, робітника чи вояка не замахнулась на свого брата! Щоб ні одної краплі крови не пролилось в братогубній війні!

Досить крови!

Крім того з'їздом обрано з сього складу по три чоловіки від кожної губернії. Ці делегати, щоб запобігти кровопролиттю, мають роз'їхатись умовляти большевицьке військо не йти війною на Україну.

ПРО ЦЕНТРАЛЬНУ РАДУ

Приймаючи на увагу, що Центральна Українська Рада, представництво в котрій безперестанно поновлюється, складається з всеукраїнських рад селянських, робітницьких та вояцьких депутатів, обраних на всеукраїнських з'їздах та з представництва демократії національних меншостей, через що вона уявляє з себе тимчасовий правомочний законодавчий орган революційної України, і зважаючи на те, що проголошенням третього Універсалу Центральна Рада стала на шлях широких соціяльних і політичних реформ та приступила до найшвидчого скликання Українських Установчих Зборів якім єдино може Центральна Рада передати всю повноту влади на Україні, — з'їзд рад селянських, робітницьких та вояцьких депутатів України вважає переобрання Центральної Ради невчасним і непотрібним.

Підкреслюючи своє рішуче домагання, щоб Центральна Рада в своїй дальшій роботі стояла твердо на сторожі здобутків революції, поширюючи та поглиблюючи невпинно свою революційну творчість і обороняючи непохитно класові інтереси трудової демократії, та щоб не відкладаючи скликали в свій час Українську Установчу Раду, яка єдино може виявити справжню волю всієї демократії України, — з'їзд рад селянських, робітницьких та вояцьких депутатів України висловлює на цьому шляху Центральній Раді своє цілковите довір'я і обіцяє їй свою рішучу піддержку.<…>

Місце проведення — м. Київ.