БУЛАВА (від лат. bulla – куля) – зброя ударної дії у вигляді стрижня (руків'я) із насадженою кулевидною голівкою. З метою посилення сили ураження голівки деяких Б. вкривалися шипами. В 14 ст. з'явились Б. із голівкою у вигляді вертикальних пластин –перначі. Бойові булави виготовлялися з металу, дерева, кістки. З 16–17 ст. Б. втрачають бойове значення і перетворюються в один з клейнодів, який символізував гетьманську та полковницьку (пернач) владу. Вручалась Б. гетьману та кошовому отаману за рішенням козацької ради. Під час виборів булава лежала на столі, а момент її прийняття означав, що даний кандидат "учинився гетьманом". Гетьман вручав наказному гетьману серед інших клейнодів і Б. Як символ найвищої влади Б. завжди знаходилась на видному місці. В усіх урочистостях, під час прийому послів чи під час переговорів гетьман тримав Б. Після смерті гетьмана Б. несли на подушці за його труною.

Гетьманські Б. відзначались багатим декоруванням. Вони виготовлялись з срібла і золотились, прикрашались смарагдами, бірюзою, перлами. На них могли різьбитися герб, прізвище чи вензель власника.