Сердю́ки (серденята, сердюцькі (охочепіхотні) полки ) — воїни найманих піхотних полків, створених гетьманом Петром Дорошенком у другій половині 17 століття cпочатку на Правобережній Україні, а згодом — і на Лівобережній. Вони становили особисту гвардію гетьмана. Існували до 1-ї чверті 18 століття.

Сердюків набирали переважно з неукраїнського населення — сербів і волохів. Це робилося з метою уникнути повстання у війську з політичних мотивів або переходу частини війська на бік промосковських або пропольських лідерів. У деяких випадках, особливо за нестачі добровольців, до сердюків приймали козаків Гетьманщини і Запоріжжя, які наймалися за утримання і платню від гетьманського уряду. Як виключення, до лав сердюків зараховували селян. На кінець 17 століття українці переважали за чисельністю у сердюцьких підрозділах.

Середній сердюцький полк нараховував 400-500 вояків. Вони несли військову службу на кордонах, всередині країни, охороняли гетьманську резиденцію.

Царським указом від 14 липня 1726 сердюцькі полки ліквідовано.