ГОЕЛРО 

Державна комісія з електрифікації Росії, Комісія з електрифікації України. ГОЕЛРО – перший загально-державний перспективний план відбудови й розвитку економіки РСФРР (що занепала внаслідок громадян. війни 1918–21 та націоналізації всієї пром-сті) на основі електрифікації. Для його розробки 21 лют. 1920 за вказівкою В.Леніна було утворено Держ. комісію з електрифікації Росії (Государственная комиссия по электрификации России. ГОЭЛРО) під головуванням Г.Кржижановського, у складі якої працювали понад 200 осіб. Електрифікацію розуміли як технічну реконструкцію економіки на найновітнішій електроенергетичній основі. План ГОЕЛРО був затверджений 29 груд. 1920 8-м Всерос. з’їздом Рад. При його розробці найбільша увага фахівців приділялася Пд. екон. р-ну, до якого входили як відповідні тер. РСФРР, так і землі УСРР без урахування кордонів між республіками. 

План ГОЕЛРО, розрахований на 10–15 років, передбачав реконструкцію старих і побудову нових 20 теплових електростанцій і 10 ГЕС потужністю 1750 тис. кВт-год, що разом мали виробляти 9 млрд кВт-год електроенергії. Накреслював створення важкої пром-сті, широке буд-во залізниць, розширення посівних площ і підвищення врожайності земель та масове кооперування селянства. 

Електростанції мали стати основою пром. розвитку певного значного пром. вузла чи р-ну. Від цього й назва – ДРЕС (Держ. районна електростанція). У Пд. р-ні за планом передбачалося збудувати електростанції для виробітку 560 тис. кВт-год електроенергії, найбільше – на Придніпров’ї та в Донбасі. 

За планом ГОЕЛРО в Україні передбачалося буд-во 9 електростанцій: Штерівської, Гришинської, Лисичанської, Ізюмської та ін. З планом пов’язаний початок широкого використання гідроресурсів, планувалося спорудження Олександрівської (нині Дніпрогес) потужністю 200 тис. кВт з подальшим її розширенням і Бузької ГЕС, буд-во електростанцій, які працюють на доменних і коксових газах, комбінованих з вугіллям: Петрівської, Юзівської, Макіївської. Потужність запланованих електростанцій мала становити 1 млн кВт. 

Планувалося об’єднати після відбудови та спорудження в єдину систему 24 електростанції з-дів і шахт, збудувати ДРЕС у Лисичанську, Гришиному (нині м. Красноармійськ), звести Запоріз. ГЕС (Дніпрогес) на Дніпрі потужністю 200 тис. кВт з подальшим її розширенням. За планом передбачалося на базі енергії Дніпрогесу буд-во з-дів із виплавки алюмінію та вир-ва якісної сталі, збільшення в 10 разів порівняно з 1920 видобутку вугілля, здійснення випуску машин для металургії, паливної індустрії, с. госп-ва й транспорту. 

У квіт. 1921 створено Комісію з електрифікації України. Реконструкції за цим планом підлягали металургійна й хімічна пром-сть Донбасу, залізниця Петроград (нині м. Санкт-Петербург)–Москва–Харків–Юзівка (нині м. Донецьк) з перетворенням її на потужну магістраль з наступною електрифікацією, передбачалося створення наскрізного дніпровського водного шляху Київ–Херсон. Тяжка, часто непосильна, але героїчна праця будівничих, а також значні кошти, вилучені в укр. селян (див. Колективізація сільського господарства; Голодомор 1932–1933 років в УСРР), сприяли тому, що план ГОЕЛРО було перевиконано – на 1935 в Україні потужність усіх електростанцій зросла в 7 разів. 1923 потужність невеликих ГЕС в тодішній УСРР становила 46,7 тис. кВт, або бл. 2 % усього можливого запасу гідроенергії УСРР. Збудована 1927–32 за планом ГОЕЛРО Дніпровська ГЕС (Дніпрельстан), тоді найбільша в Європі, додала 558 тис. кВт потужності. 

***********************************************************************

Літ.: Кржижановский Г.М. Десять лет хозяйственного строительства СССР: 1917–1927. М., 1927; Развитие электрификации Советской страны. 1921–1925 гг.: Сборник документов и материалов. М., 1956; Труды Государственной комиссии по электрификации России – ГОЭЛРО: Документы и материалы. М., 1960; Ульянова А.Д., Павлова В.В. Розвиток електрифікації Української РСР: Бібліографічний покажчик. К., 1962; Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921–1939 рр.). К., 1999. 

О.М. Веселова.