КУРІНЬ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ - одна з найкращих військових частин Армії Української Народної Республіки під час українських національно-визвольних змагань 1917-21. Сформований у грудні 1917 - січні 1918 з стрільців і старшин Галицько-Буковинського Куреня Січових Стрільців. Визначну роль у створенні куреня відіграли українські старшини Є. Коновалець, Р.Дашкевич, Ї.Андрух, В.Кучабський, І. Чмола, О.Думін, Ф. Черникта ін. (див. також Галицько-Буковинський Комітет). До складу куреня входило дві піхотні сотні (ком, сотн. Р.Сушко і сотн. І.Чмола), запасна сотня (ком. сотн,. В. Кучабський), кулеметна сотня (сотн. Ф. Черник) та гарматна батарея (сотн. р.дашкевич). Особовий склад частини нараховував бл. 600 бійців. 6(19).1.1917 командантом куреня став Є. Коновалець, а начальником штабу - А.Мельник. Для вирішення найважливіших воєнно-політичних питань у курені було створено дорадчий орган - Стрілецьку Раду, до складу якої увійшли Є.Коновалець, А.Мельник, Р.Дашкевич, Р.Сушко, Ф.Черник, К..Воевідка, В.Кучабський, П.Пасіка, А.Домарадський. У січні-лютому 1918 КСС вів кровопролитні бої проти більшовицьких військ під командуванням М. Муравйова у Лівобережній Україні, на підступах до Києва і в самій столиці. 23.1.1918 сотня Р. Сушка виступила на Полтавщину. Загін січовиків на чолі з О. Думіним зайняв позиції біля Трипілля, а решта куреня під командуванням І.Рогульського обороняла північні околиці Києва. 20-22.1(2-4.2).1918 сотня Р.Сушка спільно з Гайдамацьким Кошем Слобідської України (команд. С.Петлюра) брала участь у придушенні антиурядового виступу частини робітників заводу «Арсенал». Відділ КСС забезпечував охорону уряду УНР, який в лютому 1918 був змушений залишити Київ і тимчасово виїхати на Волинь. На поч. березня 1918 КСС, Кіш Слобідської України і Окремий Запорізький Загін (ком. ген. А.Прісовський) визволили Київ від більшовицьких військ. 10.3.1918 КСС, який значно збільшив свій кількісний склад за рахунок добровольців, було розгорнуто у полк Січових Стрільців (див. Січові Стрільці).