Меню сайту

Форма входу
Логін:
Пароль:

">Історія України » » Книги » Боплан. Опис України

Про Польщу. Як обирають короля
[Про Польщу] 356

Як обирають короля 357



Коли помер король Сигізмунд III 358, архієпископ гнєзнєнський зайняв його місце, щоб очолити і керувати конвокацією 359, яку він скликав у Варшаві через два чи три тижні після смерті короля. Усі сенатори негайно з'явилися сюди, щоб порадитись і прийняти рішення про час і місце виборів нового короля. Вирішивши це поміж собою, кожен сенатор повернувся до свого воєводства, щоб скликати там сеймик, який підлягає його віданню 360, тобто зібрати , усю (підпорядковану йому [сеймику] ) шляхту, у визначений час і на певному місці, куди вона вся з'їжджається. Зібравшися, вони разом обговорюють своє рішення щодо виборів нового короля, причому кожен намагається навести докази відповідно до власних симпатій. Після усіх дебатів і суперечок приходять до згоди щодо певних князів 361; депутати, послані на елекцію, обгрунтувавши там повноваження 362, які мають від своїх виборців на участь у виборах і на згоду в обранні когось одного з п'яти чи шести запропонованих [кандидатів], а не іншого, будуть обирати серед них саме його, а не когось іншого. Таким чином, у один і той же час кожен сенатор /90/ робить у своєму воєводстві те, про що йдеться. Отже, посли 363 воєводств (або провінцій) є першими, найвпливовішими і найзначнішими при голосуванні на сеймах. Вони, як і воєводи, виступають, однак, від імені загалу, бо перш ніж прийти на засідання, радяться і погоджують те, що мають вирішити, і від цього ні в чому не відступають. Таким чином, якщо можна так сказати, уся сила в їхніх руках, бо там не можна ні прийняти, ні затвердити жодного пункту, якщо на нього немає згоди усіх послів. І коли знайдеться хоч один, хто заперечить і голосно вигукне «Nie Wolno» [Nievolena] (що нашою мовою означає «Ви не маєте права»), усе зривається 364. Таким правом вони користуються не лише під час виборів короля, а й на будь-якому іншому сеймі, який можуть припинити і перекреслити усе, що ухвалили сенатори. Основоположними у своїй державі вони вважають такі засади: \97\

1) жоден шляхтич не може претендувати на корону, а також жоден не може віддавати своє ім'я чи голос на те, щоб обиратися королем;

2) той, хто обирається королем, мусить належати до римсько-католицької апостольської віри;

3) той, кого обирають королем, повинен бути іноземним князем, який не мав би жодних земельних володінь у їхній державі.

І хоча сини польських королів є княжичами, народженими у цьому краї, вони, однак, вважаються серед них чужоземцями і не користуються спадковими землями і спадщиною, як місцева шляхта. Ось чому вони можуть обиратися королями, як це трапилося з /91/ королем Владиславом IV , котрий під час смерті свого батька короля Сигізмунда III був старшим княжичем. Потім [на трон] вступив його брат, теперішній володар Ян Казимир 366. Але це жодним чином нічого не порушило і не призвело до зміни засад успадкування королівської влади.

Ось порядок, якого вони дотримуються під час елекції, що звичайно відбувається у відкритому полі за півльє від Варшави [Varsovie] 367, столичного міста Мазовії [Ма sovie] 368, де звичайно є резиденція короля. У тутешньому замку завжди відбуваються сейми, оскільки це місто є ніби центром усіх об'єднаних під польською короною провінцій. Місце елекції знаходиться у півльє від згаданого міста у напрямку на Гданськ [Danzitk]. Тут влаштовано невеликий майдан на 1000 або ж 1200 кроків в окружності, оточений незначним ровом завширшки від 5 до 6 стіп, який служить єдино для того, щоб на майдан не могли забігати коні. Тут є два великі намети 369: один для самої елекції, де засідають сенатори, другий — для зібрань усіх послів від провінцій, котрі проводять наради, перш ніж увійти на велике засідання сенату. Кожен пред'являє свої повноваження і [викладає] те, на що може згодитися.

На своїх нарадах вони узгоджують усе, що треба прийняти або відхилити. Так вони збираються щодня на ці наради, котрі кожного разу тривають по 6-7 годин; саме тут висловлюються всілякі можливі докази на підтримку їхніх вольностей. \98\

Згадана елекція покійного короля Владислава тривала два тижні 370, протягом яких довкола цього маленького майдану стояло понад 80 тис. вершників. Це були вояки, що супроводжували сенаторів, бо /92/ кожен сенатор має невеликий почет; у одного з них вояків більше, в іншого — менше. Так, наприклад, краківський воєвода 371 мав тоді до 7 тис. чоловік, інші [сенатори] — відповідно до своїх можливостей 372.

Кожен прибуває [сюди] у супроводі друзів і слуг; [ці загони] є у найкращому, як тільки можна, стані, у доброму порядку і рішуче настроєні битися на випадок незгоди. Зауважте, що під час елекції шляхта усієї країни пильно вичікує, тримаючи ногу в стремені, щоб при чутці про найменші чвари чи незадоволення своїх послів приборкати усякого, хто б намірився посягати на їхні вольності чи порушувати їх.

Нарешті, після численних засідань і нарад вони приходять до згоди щодо [кандидатури] князя на місце їхнього короля. Кожен з них чи, принаймні, найповажніші з-поміж сенаторів і послів підписуються під цим. Звістку оголошують не того самого дня, а лише наступного. Потім кожен, повернувшись до свого загону, віддає йому розпорядження шикуватися у бойовий порядок згідно з наказом, виданим з цього приводу головнокомандуючим 373 (оскільки усі стають тоді під великий штандарт корони) 374, і триматися напоготові, щоб кричати: «Хай живе король!», називаючи його на ім'я, та салютувати. Після трикратного вигуку лунають залпи з усіх гармат та рушниць при великій радості і виявах задоволення присутніх, що також повторюється тричі. Після цього увесь сенат піднімається і найповажніші сенатори вирушають до старшого князя, якого обрали своїм королем. Він на той час перебуває у селі на відстані півльє. Привітавши його від імені усієї держави, вони виголошують перед ним урочисту промову, у якій повідомляють, /93/ що сейм обрав його королем, благають зволити на це, ласкаво прийняти їх і правити з мудрою завбачливістю, запевняючи, що він матиме дуже вірних і покірних підданих. Коли король погоджується і приймає обрання, сенатори показують йому свої статути і закони (хоча [він] і так знає їх), а він обіцяє зберігати \99\ їх непорушними. На другий день короля везуть до костьолу Св. Іоанна у Варшаві, де він перед вівтарем складає присягу 375.

А ось ті умови, які йому зачитуються перед усім зібранням 376:

1) він ніколи не користуватиметься іншими землями Корони [Couronne] окрім тих, що йому визначені [на утримання] 377; (Короною вони називають свою державу);

2) не повинен ні купувати, ні посідати жодної п'яді з усіх [вищезгаданих] земель;

3) не видаватиме патентів та повноважень на рушення війська, якщо цього не ухвалив сейм;

4) йому не вільно ув'язнити польського шляхтича, якщо після скоєння будь-якого вчинку пройшло 24 години, хіба що йдеться про образу маєстату або злочин проти держави 378;

5) не може оголошувати війну іншим [країнам], ані посилати туди послів у державних справах без згоди [сейму] своєї Речі Посполитої;

6) погоджується на постійну присутність при своїй особі трьох сенаторів, які складатимуть його Раду 379, а також контролюватимуть його дії, перестерігаючи, щоб не задумав і не здійснив якогось плану їм на шкоду; щокварталу служать три інших сенатори, так що король не зможе нічого зробити, попередньо цього не /94/ узгодивши;

7) згаданий король не може ні одружитися, ні укласти союз без згоди сенату; навіть не може виїхати з королівства;

8) не має права надавати шляхетство простолюдину, незважаючи на його заслуги, хіба що вони виявлені на державній службі, та й то тільки за згодою сенату.

Обмежений такими умовами, він має, однак, право і найвищу владу надавати бажаним йому особам не лише церковні бенефіції 380, а й бенефіції з королівського домену 381, якщо ті незайняті. Однак потрібно, щоб це робилося тільки на користь коронної шляхти, особливо тих, хто заслужив цього послугами як на війні, так і у посольствах чи інших публічних службах, що стало б для них винагородою і сприяло б заохоченню решти до добрих вчинків і [до прагнення] стати корисними і доброчесними. \100\

Він також має владу давати дозвіл випалювати на виділених ним землеволодіннях дерево для добування поташу та Інших попелів 382, що дає дуже великий прибуток, незважаючи на те що поглинає багато лісу.

Він навіть користується найвищим правом роздавати різні уряди від найменшого до найбільшого, однак тільки пожиттєво 383, жодну особу не можна відсторонити від них без його згоди або ж без суду.

Він зволяє і визначає час скликання сеймів, які звичайно відбуваються через кожні два роки 384. Вирушаючи особисто на війну, він може зобов'язати усю шляхту /95/ будь-якої провінції супроводжувати його як ополчення 385. Той, хто ухиляється від походу, позбувається голови, а його родина — шляхетської честі, маєток же конфіскується на користь корони. Ось як далеко сягає його [власна] влада. Однак хоча він і король, але багато в чому його руки зв'язані, і він робить не те, що хотів би, а те, що вимагається, погоджуючися і зволяючи на глибоко неприємні для себе речі. Та все ж таки він глава держави, і все чиниться від його імені, хоча сам він, як ми вже казали, нічого не може ні вирішувати, ні постановляти одноосібно.


Взято з: http://izbornyk.org.ua/boplan/opys.htm
Категорія: Боплан. Опис України | Додав: sb7878 (26.09.2009)
Переглядів: 414 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017