Меню сайту

Форма входу
Логін:
Пароль:

">Історія України » » Літописи » Літопис Самовидця

РОКУ 1664
Попередній розділ
ЗМІСТ КНИГИ
Наступний розділ

Становиско королевское в Острі місті , а Гуляницкій з Чернецким ходил городи приворочати, которим поздавалися уся Україна, бо ишол Богун наказним гетманом с козаками, которому ся здавали городи и зараз з ним до войска ишли, тилко Монастирище містечко не хотіло ся здати. И так впавши жолнірство с козаками, усе зграбовали, а инних в полон татаре побрали, що не могл оборонити полковник Пісоцкий, которій, юже здавшися, з войском лядским был. И у Прилуці юже от гетмана Тетери залога стала, и туди вся дорога ляхам была на Ічню, Ніжин обежаючи.

Того ж 1664 року король полскій Іван Казімир, перезимовавши в Острі и юже там надпустошивши, войска и татар до себе затягнувши, спотребу, на початку того року, великих мясниц, учинивши раду, не поишол под Ніжин, бо войска его царского величества немало било и замок осажен порядне. Также в городі козацтва много было: полк Ніжинскій и Зінковскій и волости зогнаніе, и не хотячи, подобно, міста згубити, бо замку трудно узяти з людом его царского величества. И так зоставивши Ніжин, рушил войсками своїми королевскими на Олишевку, и пришовши до Солтиковой Дівиці, над Десною рікою, которая не хотіла ся здати и поклонити, приступом доставали, где немало жолнірской піхоти легло, килка дній достаючи. 

 А же напотом люде в осаді сидячіе видят, же трудно видержати, бо юже місто доставали, тилко в самом замочку, — просили о милосердя. А любо обецали показати над ними милость, еднак же не додержали: бо упавши в замок, многих постинали, а иних в полон татаре побрали і внівец обернули. Спод Дівици подезд ходил под Березную, а же там полковник сосницкій стоял с козаками, не приворочал король, ку Мені простовал, которому Мэна поклонилася, также и Сосниця, Новіє Млини. А козаком Богунові Борзна здалася  з полком Лубенским, бо своїх Козаков лубенских з дом своїх, зостаючих при Богуну в войску королевскому, и полковник поклонился и Борзну місто здал, которим кривди не было. И так тіе усі войска скупилися до боку королевского в Новіє Млини и оттуля под Батурин были подездом. А осмотрівши фортецію, же моцна и люду немало военного при гетмані Бруховецком так козацкого, яко теж и московского, бо язика узяли, же оних с трудностю узяти, але до фолварков не допущают, рушил король з силами под Короп, где оному поклонилися, спод Коропа до Кролевца и Кроловец поклонился, в которих городах залоги свої король росказал класти, а сам простовал под Глухов, місто пограничное, которіе жадною мірою не хотіли ся здати. Где стоял недель пять, розніе промисли чинячи, штурмуючи подкопами, и нічого не могли вскурати, тилко волости московскіе попустошили аж поза Корачевом, а города жадного не взяли. В том стоянню под Глуховом войска королевского, же зимній час, трудно стало на живность так самому войску, яко теж и коні зморени голодом, войско барзо ослабіло. А тим часом войска его царского величества наближилися: околничій князь Григорій Григориевич Ромадановскій з полками ему врученними білагородскими притягнул в Батурин, а инніе бояре з великими силами стояли на [границі:] князь Куракин в Путивлю и боярин князь Куденекович Черкаский в Бранску. Тилко ж тіе князі не наступовали зряду на короля того, не знать для чого, а то, подобно, задля того, же еще под тот час князь Ромодановскій уряд меншій міл на себі, околничим будучи, а тіе князи боярами ближними зоставали и задля того до князя Ромодановского не купилися. 

Але князь Ромодановский, пришовши в Батурин и искупивши зосталих козаков до гетмана Бруховецкого, которому знову городи почали ся исхиляти: Борозна, Новіе Млини, также и Короп, о которій любо с татари бой немалій был, также и Кролевец, где скарбу кролевского немало узяли, бо князь Ромодановский, не бавячися в Батурині, з войсками рушил просто ку табору королевскому. О чом взявши язика, перво татаре почали уступати з Сівера, а напотом и король, собою стривоживши, спод Глухова вступил на Новгородок Сіверскій, с которим князь Ромодановскій и гетман Бруховецкій міли потребу в Переговци под Новгородком, а новгородци не пустили короля в город, але стоял король в монастирі новгородском. А войско з войском на Десні спотикалося, бо юже король Десну переправил бил, а ріка юже почала псоватися — наступовало тепло. Где ежели бы тіе сили с Путивля до князя Ромодановского наступили били, заледво би был король увойшол от Десни, а и так много войска потратил, з голоду найболше. Где надвое войско пойшло: воевода Чернецкій ку Чернігову потягнул, а король на Стародуб, простуючи ку Могилеву, на Білую Русь, где много люду потратил, бо от Бранска князь Яков Куденекович наступил. И так войско рвано, а звлаща же дорогою тісною простовали ку Кричову на Мглин, где з великою шкодою уступил король з України, болшой колотні начинивши, бо тіе городи трудность міли великую, которіе королеві поздавалися били, где много старшини Бруховецкій потратил.

Того ж року Іван Сірко кошовий вишол з Запорожжа и з ним козаков немало, а то, подобно, за поселством Івана Виговского, бившого гетмана запороского, и обозвавшися ніякийсь Сулимка, и скупил немало голоти в Уманском повіті, оставивши Сірка, поишол до Лисянки, которому Лисянка здалася и Ставища, где прийшол под Білую Церков, беручися до боку Виговского. Але Чернецкій з Маховским не дались оним скупити, того Сулимку под Білою Церквою розгромили, где и Сулимка згинул, а напотом и Виговского взяли, которого Маховскій полковник казал ростриляти, не дбаючи, же воеводою был. И так Виговского гетманство скончилося.

Того ж року и метрополита Дионисій Балабан в Корсуню померл, а на его місце обрано Іосифа Тукалского. Але и там нещирость была, бо на метрополію садился Антоній Винніцкій, которого руку держал гетман Тетера, а иншое духовенство и шляхта  отца Тукалского руку держали. Але перемогл гетман Тетера, бо удал до короля его милости отца метрополиту Тукалского и своего шваґра Хмелницкого, бившого гетмана, также и Гуляницкого, боячися гетманства стратити, которих король казал побрати и на заточеніе послати до Малборку, міста в Прусах, где роков два сиділи у вязенню.

Того ж року 1664, зараз по Воскресенії Христовом, гетман Бруховецкій скупил усі полки задніпрскіе, и маючи з собою килка тисячей москви, рушил спод Переясловля ку Черкаскому. О чом почувши гетман Тетера а видячи незичливость противко собі козацкую и усіх людей, вобравши усі скарби войсковіе, що старий Хмелницкій збирав и инніе гетмани, и клейноти войсковіе, стада и товари, вишол з Чигирина до Браславля, со всім провадился з женою. А напотом видячи, же юже уся Україна противко нему бунтуется, и сподіваючися на ласку королевскую, же оному там немало указано маетностей, рушил из Браславля з скарбами, которіе могл подняти, в Полщу, а инніе зоставил у Браславлю, немало грошей, срібра. Где пришовши, кошовій Сірко усе тое пожаковали с козаками, а и тое, що запровадил Тетера в Полщу, и там тое панове фортелем вибрали у него, же пришол до великого убозства и утікати мусіл до Волох.

Гетман Бруховецкій, переправляючи Дніпр у Сокірной, послал наперед до Черкас Гамаліенка, полковника лубенского, з войском, которій, у Черкаси увойшовши, зрабовал и спалив, где инніе городи, узявши пострах, присилали, здаючися гетману Бруховецкому, и із самого Чигирина были посланци. Где як напевное ишол до Чигирина, але тое ошукало, бо любо инніе городи поздавалися, еднак же были таковіе люде, которіе дали знати до Чернецкого. Где Чернецкій прислал килка корогвей жолніров у Чигирин, с которими чигиринци противко гетмана Бруховецкого мужнє стали и килка недель боронилися, любо немало приступов было, также и гранатами докучали, где Тетера гетман затягнувши татар, ишол на оборону Чигирина. О чом увідомившися, гетман Бруховецкій отступил от Чигирина ку Бужину, где знялся з Сірком и там гетман Тетера з ордою і з жолнірами налігал барзо Бруховецкому гетманові, але еще сам Чернецкій не наспішил был. А же Бруховецкий, маючи язика, же болше сили на него прибираются, уступал оборонною рукою горі Дніпра до самого Канева, бо юже Канев был здался гетману Бруховецкому, от которого и залоги войско било в Каневі. 

И так вцілости со всім войском и гарматами увойшол в Канев, где зараз втропи, албо переймаючи от Корсуня Чернецкій притягнул зо всім войском коронним под Канев, где, запробовавшися килко разій, нічого не вскурал и в килка дній отступити мусіл, с которим и татаре были з гетманом Тетерею и усі уступили под Білую Церков. А Сірко, отвернувши на Медведовку, потягнул ку Уманю задля скарбу Тетериного, которій и порабовали, як вишшей написалося. Того ж часу Чернецкій поосажовал фортеції в Чигирині, Корсуні, Білой Церкві жолнірством, где тилко тие городи не горнулися до гетмана Бруховецкого, а инніе усі отлучилися от Тетери, аж по самій Дністр.

Того ж літа колмики ввишли на Україну перше, с которими Сірко с козаками старшій пошол полями, минувши татар и ляхов, аж в Білогородщину, на Буджак, и там села ханскіе повоевавши, повернули. Где їх  напали татаре и Маховскій з жолнірами под Сараджином, и там тих колмиков розбито, где немало пропало колмиков и Козаков, а остаток з Сірком вишло на Україну.

Того ж року Чернецкій доставал Ставищ, а Стеблюв узявши, татарам отдал, а Ставища оборонилися, где и Чернецкого забито, а на его місцу стал старшим Яблонскій над тим войском, которое отвернуло до Білой Церкви и так на зиму стали, а гетман Бруховецкій тую зиму стоял з войском у Каневі.


Взято з: http://izbornyk.org.ua/samovyd/sam03.htm
Категорія: Літопис Самовидця | Додав: sb7878 (28.11.2009)
Переглядів: 249 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017