На початку, о Богоявленії, зехалися усі полковники в Гадячое, и гетман Бруховецкій учинил раду с полковниками, судями и усею старшиною, и поприсягли себі, же юже конечно отступити от его царского величества и по орду слати, и воевод, и москву з городов отсилати, албо з ними битися, ежели би не уступали з городов, на що усе доброволне позволили усі обще. Того ж часу нічого не отволікаючи, полковники, скоро поприездили вдоми, почали задор чинити з воеводами и на масляници всюди почали ся быти з москвою и воевод побрали. А найпервей в Гадячом воеводу вислал был зовсім гетман Бруховецкій, але, подобно, за его ж позволеням задор учинили козаки и, подужавши москву, побдирали, а инних позабивали, и воеводу з жоною узяли в замок на год . Также и в Прилуці , Миргороді, Батурині воевод побрали, а людей при них будучих погубили, а сосницкого и новгородского и стародубовского подостававши в замкох приступами, запорозскіе козаки з мещани усіх побили. Ніжин зась и Чернігов и Переясловле міста попустошени и попалени, а замки зоставали през усе літо в облеженю от Козаков и усего посполства.

Зачавши гетман Бруховецкій тое непотребное діло, послал посланцов своїх Степана Гречаного в Крим до хана, чинячи згоду и затягаючи орду на москву. А других послов своїх вислав Григорого Гамалію и Лаврентія Кашпуровича канцелляристу на Білагород, до Цариграда, до цара турецкого, поддаючися оному, жеби его принял под свою борону. Навесну, зараз скоро трава подросла, того ж часу зараз князь Ромодановскій з войсками его царского величества подступил под Котелву и там Козаков облег. Козаки зась, зостаючіе под рейментом гетмана Бруховецкого, почали свою приязнь отміняти и до Дорошенка посилати, жеби з Чигирина вийшовши, за Дніпр переправовался, обецуючися оного за гетмана приняти, також и Сірко и з Чернігова полковник Демко Многогрішній. На которіе їх слова Дорошенко до Чернігова послал своїх Козаков, а сам Дорошенко, переправивши Дніпр, потягнул под Опушное.

Того ж часу и орда с Криму вийшла с посланцями Бруховецкого и Дорошенковими, и часть пришла под Гадячое, которим виконал присягу Бруховецкій, и татаре присягли.

На которих присягу гетман Бруховецкій, зобравши войско, зараз с тими ж татарми  вишол з Гадячого, хотячи ити под Котелву на оборону, але не зрозуміл фортелю Дорошенкового и здради татарской, и що юже и козацтво оному не зичливо, опроч запорожцов. Где Дорошенко, не допущаючи в милі до Опушного, зо всім войском зостріл и татарми, до которого зараз козацтво пристало и табор Бруховецкого пожаковали, а самого Бруховецкого узявши, до Дорошенка припровадили, которого Дорошенко позволив забити голоті. И так голота тиранско забили и замордовали Бруховецкого  на полі и много людей значних Козаков и запорожцов позабивали на першом тижню Петрова посту. Которого тіло отпровадити казал Дорошенко до Гадячого и там у церкві Богоявлення Господня поховано, где усю маетность и жону Бруховецкого гетман Дорошенко казал позабирать и до Чигирина запровадити. И так скончилося гетманство Бруховецкого.

Дорошенко зась, гетманои ставши обоїх сторон Дніпра, пойшовши з ордою и козаками, князя Ромодановского з войскани отогнал от Котелви и тих людей освободил. И так котелвяне уступили с Котелви, зоставивши місто пусто; и гетман Дорошенко рушил войсками от Котелви на Гадячое, где плюндровал маетность Бруховецкого с татарами, а оттуля ишол ку Путивлю. Але же оному з двора зайшло непотішное, же жона оному скочила через плот з молодшим, зоставивши войну и приказавши старшинство от себе наказним, росказуючи накріпко доставати воевод по городах в Переясловлю, и в Ніжині, и в Чернігові, а сам повернул до Чигирина. А орда, узявши ясиру на пограничу московском, повернула в Крим.

Того ж літа по отході Дорошенковом ку Чигирину з Задніпра, знову околничій князь Ромодановскій, скупивши войска немаліе, рушил на Україну на оборону зостаючим в облеженю воеводам и просто тягнул под Ніжин. Где прийшол до Ніжина на Рождество Пресвятой Богородици, которого приход видячи ніжинці, узявшися с козаками, уступили з Ніжина, усе зоставивши. Где пришовши, князь Ромодановский стал у місті, и усе войско розграбило, и виходячи з Ніжина, місто спалил, нічого не зоставуючи, а Дорошенко войска купил у Сокірной.

Запорожци зась по забитю Бруховецкого, которій оним барзо был зичливим, и не хотячи пристати до Дорошенка, удалися собі особливе до хана кримского с приязню, чому хан рад будучи, с охотою їх принял и того їм зичил, жеби собі міли гетмана на Запорожжу,  аже на тот час такого пробіглца не било на тот уряд гетманства. И так будучи писарем Суховіенко на Запорожю и сам листи писавши, и в поселстві до хана пойшол, которого вдячне принявши хан, и учинивши згоду, дал султанов з ордами, которій вишол, и солтани послали до гетмана Дорошенка, жеби переправовал Дніпр з войсками. А же Дорошенко видячи, же орда становится зичливійшими быти запорожцям, аніжели ему, не пойшол сам з войском, але послал брата своего рожоного Григорія, зліцивши ему войско, а же поколя наспішили войска запорожскіе и татарскіе, Демко Многогрішній учинил згоду с князем Ромодановским. О которих войсках татарских и козацких узявши відомость, князь Ромодановскій послал подезд з сином своїм князем Андріем, которого напавши в Гайвороні, татаре погромили и сина князя Ромодановского узяли. И так сам князь оборонною рукою уступил до Путивля, которому болшей жадной шкоди татаре и козаки не могли учинити, и наступила стужа, же юже не пора военная. Запорожці з ордами повернули в Крим, а Григорій, видячи, же юже приходят до згоди знову задніпряне з москвою, уступил з войсками своїми ку Каневу, и юже безпечній почал Многогрішній трактовати з москвою.