Меню сайту

Форма входу
Логін:
Пароль:

">Історія України » » Літописи » Літопис Самовидця

РОКУ 1676
Попередній розділ
ЗМІСТ КНИГИ
Наступний розділ

 Навесну зараз, видячи его царское величество, же Дорошенко тилко писмами свою зичливость отсвідчает, а на сердци що иншого мает, и не попущаючи оному болше зводити, войска немаліе з Москви рушили и повіт Смоленскій, также боярин князь Ромодановскій зобрал великіе білагородскіе сили и искупился з гетманом Іваном Самуйловичом войсками козацкими, — притягнули ку Дніпру против Воронувки. А наперед вислали подезд тисяч у двадцять под Чигирин, которій подезд, обогнавши Чигирин, не дал городком околичним уходити до Чигирина, тилко самії чигиринці зостали в осаді. Що видячи Дорошенко, собою звонтпивши, почал трактовати, варуючи своего здоровя, на що боярин князь Ромодановскій з своїми началниками, также и гетман з своею старшиною позволили и поправили сумленям. И так по тих трактатах приехал Дорошенко з Чигирина до войска и поклонился боярину и гетманові Івану Самуиловичу и поотдавал знаки войсковіе, належачіе гетманом, тоест бунчук, булаву, гармати. И зараз того ж часу виступили піхота Дорошенкова з замку Чигиринского и из города, а того ж часу войска его царского величества увойшли в замок Чигиринскій и у город Чигирин посполу с козаками задніпрянскими, тоест з полковником черніговским Василіем Борковским, и що належало войскового, тоест гармат, которих немалая лічба, порохов, борошна, — усе тое поотбірали под свой дозор. А Дорошенкові постановили, а напотим приказали, жеби уступил з Чигирина на Задніпра на мешканя, що и учинити мусіл, которому дано мешканя у місті Сосниці. И так гетманство его скончилося при упадку великом України; а от того часу Москва стала у Чигирині по указу его царского величества.

Того ж літа паша великій Каплан Ґерей з великими войсками ходил в Полщу против короля Яна Собеского и не дал ся войску коронному скупити, бо войско одно с хоружим коронним Синявским стояло под Лвовом, а король з войсками литовскими и коронними стоял под Берестечком. И так любо дали были битву добре турчинові, але же хан с великими силами наспішил, трудность великую учинил войску королевскому, оних облегши, где барзо много войска потратили и от коней отпали, и сами у великой тривозі зоставши, мусіли згодучинити и, не хотячи позволяти, тоест уступити усего Подоля по Коросташов 8 туркам и усей України зректися, также и плату дати тридцять тисяч червоних и инних немало вимислов за гріхи наши над християни.

Того ж року генвара «30», на запустную неделю, померл великій государ цар Алексій Михайлович вночи, години 4, а на его місце зостал его син царем Феодор Алексіевич, и того ж часу усі бояре и стрелці присягали  его царскому величеству на подданство и на послушенство.

Того ж року и того ж дня узято монастир Соловецкій  и черцов вистинали люде ратнії его царского величества. Которого монастира доставали  през роков шесть неотступно, а за такую вину, же не позволили ся приняти новопостановленних річей на соборі московском при битности двох патриярхов — александрийского и антиохийского; першая річ — же «Духа истинного» не мовити у «вірую»; другая — жеби не мовити: «Господи Ісусе, Сине Божій, помилуй мя», але так мовити: «Господи Ісусе Христе, помилуй мя», а «Сина» оставляти, и иншіе річи новіє, которіе подруковано у книжці названой «Жезл». И за тое тот монастир спліондровано, которій на увесь світ славній и святих чудотворних міл у собі; и за тіе новіє річи многих черцов, попов и свіцкого стану людей у земли Московской помордовано, же того не хотіли приймати, але на старом держалися, як перед тим было. И многіе виходили на Україну на мешканя и у Сівер, позоставивши набитки свої, а инних и у силку позасилано.

Того ж року якійсь Капітон секту всчал, же живо люде в огнь на спалення ишли.

Того ж року полковник стародубовскій Петро Рославец, которій през килканадцять літ полковником будучи, а же не захотівши бити под послушенством гетмана своего, пойшол на Москову у килкадесят коней, хотячи поддати Стародуб, жебы зоставал як городи українніе московскіе: Суми и Рибное. Але тая надія оного оминула, бо на тое не позволено, любо зраду оного принято, але напотом за посланцями гетманскими за сторожу оного взято и отослано з Москви на Україну до гетман а и отдано на суд войсковій. Которій окован у гетмана сиділ и на зезді сужен зостал усею старшиною на горло у Батурині; а протопопу ніжинского Симеона в манстир, которій з оним был на Москві и из собою в одной раді.

Того ж року от короля полского гетманом козацким настановлен Евстафій Гоголь, бившій полковник подолскій , а по потребі с турками дано оному становиско у Полісю и займаючи  городов литовских, а сам стоял у Димери, бо немалая купа при оном войска была, которим плату и сукна от короля давано, а живность з людей.


Взято з: http://izbornyk.org.ua/samovyd/sam03.htm
Категорія: Літопис Самовидця | Додав: sb7878 (29.11.2009)
Переглядів: 288 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017