Меню сайту

Форма входу
Логін:
Пароль:

">Історія України » » Літописи » Літопис Самовидця

РОКУ 1677
Попередній розділ
ЗМІСТ КНИГИ
Наступний розділ

Зима барзо великая била так снігами, як теж и морозами, и мало которій день был без вітру, и тривала снігами и морозами великими близко до святого Гегоргія, же юже людем на Сіверу не тилко сіна, але й солом на хатах не ставало. Тое же зими по три тисячи подвод с полков под запаси давано до Сівска, из Сівска проважено в Кіев, и много подводников от морозов покалічало, а инніе померли.

Того ж року прислан столник от его царского величества Алмазов по Петра Дорошенка, бившего гетмана, у великій пост, и оного попровадил на Москву. Где на Москву як приехал, брата его Григорія отпущено з вязення на Україну, а его задержано на Москві и дано ему тисячу дворов, и там жил по смерть свою.

Того ж часу тот протопопа ніжинскій, которій бил у великой чести на Москві, ніжинскій Симеон, которого и воевода слуховал, до такого прийшол безчестія, бо, ведлуг обітниці своей ина казанного суду духовного, не захотіл зостати чернцем, жалуючи жони остатися, которого питано от консисторії архиепископской, которій отмовляючися, жадною мірою не позволил; аже в тот чин никого не примушают. А на том была воля гетманская, жебы або декретові досить чинил, албо каранній был. 

 А же не хотіл ведлуг декрету зостати чернцем, то оного, отдаливши от священства, отдано на карность свіцкую; которій без фолґи 1 міл вязення и битя, и признал, же знову міл з нікоторими о здоровя гетманское, а звлаща з Рославцем, полковником стародубовским, Дмитрашком переясловским, Лазором прилуцким и инними, которих усіх до вязення побрано и маетности попечатано и поотбірано.

Того ж року, місяця мая семогонадцять дня, в четверток в обідной годині, по службі божой в полгодини может, занялася церков Рождества Христова, стоячая в ринку, близко комор крамних, в Стародубі. От которого запалення церква, не відати яким способом, подобно, з неопатрности паламаровой, а особливо гнів божій за безаконія наша, — так великое будованя церквей божіїх чотирох, стоячих у самом городі, зо всею оздобою їх, которая на усю Україну славна была в маліованню образов, в инних достатках, так теж великостію звонов, — зовсім погоріло, яко теж и в будинках дворов зо всіми немал маетностми так срокго вигоріло усе місто, же жадная не тилко хата не зостала, але ані башта, навет и саміе вали погоріли, нічого не зоставши, а и за містом, на килко сот подимя погоріло. Так страшній пожар был за скаранням бозским. Бо в том місті всчалася ненависть: першая — полковник против гетмана, священники межи собою, осм на двох немал цалій рок турбовались; межи козаками и посполитими свари, позви, а знову зась корчми, шинки немал в каждом дворі, а при шинках безецности и частіе забойства, а за вшетечность жадной карности не чинено, але тое в жарти оборочано, любо якая явная курва, пиятики без удержанія, набоженства оспалость, бо духовних нізащо не міли, хлюбячися 6 оздобою церквей божіїх, отказаючи, же «нам не трудно о попов и священников»; любо напоминали, не слухали, але от такових, которіе їх за збродні до покути приводили, з гнівом отходили и по своїх волях собі духовних шукали, не жалуючи за гріхи. И так Господь Бог, не терпячи тих злостей, отнял тую оздобу того міста, тоест церкви божіей, в которих щоденная служба божая отправовалася, также и тую фортецію, которая на усі сторони славная была, наветь же и гармати погоріли. Тилко ж еще щось милосердія своего Господь Бог задержал, же не до останку згубил: же зостала скарбница вцілости, в которой немалая купа бочок с порохами; бо заратуй Боже, ежели би ся тое было заняло у мурованном склепу, то немало бы народу, людей вибило и вигубило. Еднак же народ жадной злости своей не признавал и гріхов, але усе на священников складал. 

А найпервій тая церков загорілася святого Николая,  в которой проклятіе читано пастирское при службі божой и свічки гашено на проклатіе Шубою, священником черніговским, зосланним от архиепископа, и от тоей церкви усе місто вігоріло.

Того ж року іюля попроважено на Москву Петра Рославця, бывшого полковника стародубовского, и Сімеона, протопопу ніжинского, окованних и з инними козаками.

Того ж року войско турецкое з ордами і Юрієм Хмелницким подступили под Чигирин у спасовку впервое и доставали потужне, которим на отсіч зостаючим в Чигирині гетман Іван Самуилович, вийшовши з Батурина и скупившися з боярином князем Ромодановским у Липовой Долині, потягнули ку Дніпру.

Августа 13 дня в Стародубі народ обурився на священника Якова, того, которого Рославец полковник побил и за него проклятство прошлого року было. И того священника, виволокши з олтара, по службі божой, сродзе были и на смерть забили бы, ежели бы не оборонил полковник наказній, з своїми припавши козаками.

Того ж року місяця  августа 23,приступивши князь Ромодановскій з войсками московскими и гетман Іван Самуилович з козацкими войсками посполу ку Дніпру  против Бужина на переправу, а наперед, еще не пришовши ку Дніпру, вислали до Чигирина Козаков піхоти полтори тисячи и москви приказ, которіе за ласкою божіею увойшли оборонною рукою в Чигирин, любо он им орда моцно того боронила, але понад Тясмином оборонною рукою увойшли. Притягнувши ку Дніпру, войска московскіе и козацкіе зараз старання приложили о переправованю через Дніпр, але оним барзо того турецкіе войска з ордами боронили, бо и сам хан был. Еднак же войска козацкіе, отважившися суднами, на той бок Дніпра переправлялися уночі, и там зараз шанці над Дніпром дали у переправи, хочай оним турецкіе войска барзо налігали, але оних вспирали гарматами через Дніпр з войска козацкого и московского. И так козаки и москва, яко могучи, переправовалися, даючи отпор неприятелеві и щочас шанцов причиняли, в которой потребі и сина ханского убито, и так тая война у Дніпра тривала през дней два. 

 Що видячи турчин, которій стоял под Чигирином, же потужніє войска наступают, бо тут, у Бужина, князь Ромодановскій з гетманом з немалими войсками, знову зась у Пивах князь Галиции также з великими войсками близко Дніпра стал, — а Чигирина достати жадною мірою не могл, бо недель чотири розними способами приступали, подкопов чотири стратил, — которих юже з валу рукопаш отбили, — и собою стривоживши, за помощію божіею отступил от Чигирина и пойшол у свою сторону. Бо и орда оним не барзо зичлива была, и под Чигирином не било самого турчина, ані везира, тилко паші, над которими старшим Браїм паша. И так Чигирин зостал волним от того облеженя августа 29. Где притягнувши, войска московскіе и козацкіе направовали город Чигирин и замок, що турки попсовали, достаючи з гармат и подкопами, и шанці, рови позаровнивали, що турки были покопали коло города. А місто Черкаси, Медведовка, Жаботин, Мошни, Драбовка и инніе, которіе поздавалися были турчинові, то знову гетманові поклонилися, и залоги по тих городах стали. И осадивши Чигирин новими войсками московскими и козацкими, войска его царского величества и козацкіе назад уступили ку домом своїм.

Того ж року было достатков Печерского монастира припроважено до Стародуба, при котором скарбу отец Ясинскій з инними приехал.

А у Чигирині гетман зоставил своего батуринского человіка Коровченка полковником, а старшину и Козаков старинних спровадил з Чигирина на Задніпря, которіе розно по городах и селах мешкали, бо не довірав чигиринцям. И в том облеженю от турков старшим у Чигирині тот же Коровченко зоставал.

По зданню Чигирина от Дорошенка, иже юже и сам поддался его царскому величеству и уступил з Чигирина до Сосниці за Десну ріку, — турчин зась, котячи учинити замішанину на Україні, випущает Юря Хмелницкого з вязеня, и которій был здал доброволне гетманство и зостал чернцем и архимандритом жидичинским, — знову оного наставляет турчин от боку своего гетманом запорозским и посилал з тими пашами и з войсками под Чигирин, але еще оному вцалі не довірали. И так поневаж не достали Чигирина, меншую вину складали на Юрия Хмелницкого, але тих пашей казал потратити, же уступили зпод Чигирина з соромом. И хана кримского хотіл стратити, але хан в Черкескую землю уступил, и иншого хана в Крим наслано, приказавши, жеби знову готови били на другое літо под Чигирин и под Киев. А Хмелницкого на зиму постановлено у Волоской землі, над Дністром, в Сороці, з его козаками, до которого козаки почали избиратися з тамтих городов подолских, и слободи на его імя закликано коло Богу на спустошених містах.


Взято з: http://izbornyk.org.ua/samovyd/sam03.htm
Категорія: Літопис Самовидця | Додав: sb7878 (29.11.2009)
Переглядів: 548 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017