МАРКОВИЧ АНДРІЙ (бл. 1674 - 23.1.1747) -український державний діяч першої пол. 18 ст. Н. у Прилуках (тепер Чернігівська обл.). Син М. Маркевича. £ 1708 М. був значковим військовим товаришем. У 1708 підтримав промосковську позицію частини козацької старшини. В листопаді 1708 перейшов на сторону московських військ і разом з О. Меньшиковим брав участь у штурмі тазруйнуванні Батурина. В 1709 М. їздив за дорученням І.Скоропадського з посольством до Стамбула. В 1709-14 - глухівський сотник, в 1714-27 - лубенський полковник. У 1722 М. на чолі 10-тис. козацького загону брав участь у російсько-іранській війні. Своє становище використовував для особистого збагачення, нещадно експлуатуючи місцеве населення, що привело до народних заворушень. Усунений від влади гетьманом Д. Апостолом і відданий під слідство. Проте, маючи підтримку певних російських урядових кіл, був виправданий і, незважаючи на протест Д. Апостола, призначений генеральним підскарбієм (1729-40). У 1734 М. разом з М. Забілою і Ф. Лисенком увійшов від української сторони до складу Правління Гетьманського Уряду.