БЕРЕНДЕЇ (берендичі. берендії) - кочові тюркські племена. Згадуються в староукраїнських літописах. З початку 12 ст. разом з торками і печенігами селились, за згодою князів, в південноукраїнських степах, поблизу Київського і Переяславського князівств, особливо в басейні р.Росі. В 1145 Б. разом з торками і печенігами увійшли до складу об'єднання чорних клобуків. Українські князі використовували кінноту Б. (чисельність близько 2,5 тис. вершників) для боротьби проти половив і в міжусобицях. Після монголо-татарської навали Б. поступово асимілювалися з основним кочовим населенням Золотої Орди.