БЕРЛАДНИК ІВАН (Іван Ростиславич; р.н. невід. - 1162) князь, один з представників галицького княжого роду Ростиславичів. Син перемишльського князя Ростислава Воло-даревича. Після смерті батька одержав у володіння м.Звенигород (на р.Білці). У 1141 розпочав війну з своїм дядьком Володимирком Володаревичем. В результат невдалої спроби зайняти галицький княжий стіл, Б. у 1144 був позбавлений Звенигородського удільного князівства. Зазнавши поразки, втік на землі нижнього Дунаю, де з 1146 згадується як князь берладський (назва походить від м.Берладь, що знаходилось на одноіменній річці - лівій притоці Серету). Згодом подався до Києва, де служив при дворі князя Всеволода Ольговича та його брата Святослава. У 1158 Б. знову на Дунаї, де, організувавши загони половців та берладників, у наступному році вирушив у похід проти галицького князя Ярослава Осмомисла. Маючи 6-тисячне військо, обложив головне місто Галицького Пониззя - Ушицю, але незважаючи на підтримку місцевого населення зазнав поразки. Подався до Києва, а згодом - до Греції, де у 1162 був отруєний у м.Солуні (Салоніки).