БЕРЛАДНИКИ - збірна назва переселенців з земель Київської держави, насамперед з Галицького князівства, які у 12 ст. оселилися у нижньому Подунав'ї (т. за. Галицьке Пониззя). Головним містом Б. було м.Берладь (нині м.Бирлад у Румунії). Займалися, головним чином, рибальством, полюванням та іншими промислами. У літописах вперше згадуються у 1159, коли вони пдтримуючи галицького князя Івана Ростиславича (Берладника), взяли участь у поході проти Ярослава Осмомисла, і напали на м.Ушицю та Кучелмин. Згодом, у 1160 Б. здобули м.Олешшя у пониззі Дніпра, але біля м.Дциня зазнали поразки від київського князя Ростислава Мстиславича. Після цього письмові джерела не подають відомостей про Б.