ВИШЕНСЬКИЙ ІВАН (н. між 1545-50 -п. після 1620) - видатний український письменник-полеміст. Н. в м.Судова Вишня (тепер Львівська обл.). Був високоосвіченою людиною, брав участь у діяльності Львівського братства. Жив у Луцьку і Острозі. З кінця 1580-х років перебував на Афоні, який був центром православного чернецтва на Сході. Прийнявши чернецтво, поселився в печері, ставши схимником-анахоретом. Посилав в Україну свої пристрасні послання, адресовані до князя К. Острожського, до братств, священиків і всіх українців. В 1605 приїжджав в Україну і жив в Манявському Скиті з Й.Княгицьким. Літературну діяльність В. розпочав одночасно з Острозькою групою полемістів. Відомо близько 20 творів В., найвизначніші з яких - “Обличеніє діявола-миродержца”, “Послание к утекшим от православія єпископам”, “Порада о очищенію церкви” та ін. В своїх творах критикував Берестейську унію і католицизм, весь тогочасний церковний і світський лад. Помилковими були виступи В. проти системи світської освіти, вивчення іноземних мов та античної філософії, а також народних звичаїв та обрядів: В. вбачав у них поганські риси. Творчість В. вплинула на розвиток жанру сатири в українській Літературі. Твори В. вивчали , І.Франко, М.Сумцов, А.Кримський. М.Грушевський, М.Возняк.