Святополк II (Михаїл) Ізяславич - син Ізяслава Ярославовича, народився у 1050 році.

 

У 1069 році Ізяслав вигнав з Полоцьку Всеслава та посадив там сина свого Мстислава, а після його смерті - Святополка; у 1071 році Святополк був вигнаний звідти Всеславом. У 1078 році батько посадив Святополка у Новгороді; в 1088 році він перешел у Турів та княжив там до 1093 року, коли помер Всеволод Киевский. Син Всеволода, Володимир Мономах, добровільно поступився на користь Святополку, як старшому в князівському роду, київський стіл.

 

Святополк не вирізнявся здібностями правителя й не зумів завойовати прихильність народу. Половці нанесли йому поразки у Треполя й на Желані, спустошили країну. Святополк змушений бул купити мир і одружився на доньці половецького хана Тугоркана. Незважаючи на це, боротьба з половцями продовжувалася. На Любецькому з`їзді князів 1097 року було ухвалено, щоби кожен з князів володів своєю вотчиною. За Святополком, таким чином, були затверджені Київ з Туровом. Але й після з`їзду розбрат між князями не скінчився. Давид Ігоревич Волинський переконав Святополка, що Василько Ростиславич Галицкий та Володимир Мономах згодилися захопити володіння Святополка й Давида. Святополк дозволив Давиду захопити в Києві Василька та засліпити його. Цим викликано було зближення між Мономахом і Святославичами Чернігівськими, які здійснили похід проти Святополка. Йому довелося замиритися з ними та прийняти доручення покарати Давида, вигнавши його з уділа. Святополк не тільки захопив Волинь, але й намагався оволодіти й Галицькою землею, проте, зазнав невдачі. Волинь залишилася за Святополком. Наступні роки княжіння Святополка вирізняються його участю у походах князів проти половців. Святополк помер у 1113 оку.

 

Пам`яткою княжіння Святополка в Києві залишився Михайловский Златоверхий собор.