В Києві панував князь Ігор, ми знаємо напевно, бо з того часу залишилася також писана пам'ятка. Це також торговельний договір (угода) з греками, укладений у Царгороді року 944. Під договором стоїть підпис князя Ігоря, а крім нього, ще з двадцять імен, які називають себе "найсвітлішими й великими князями". Видно, що тоді на Україні було багато князів, і кожний з них мав свій малий округ, але всі. вони мусили підкорятись великому князеві київському. А цей князь Ігор мав бути дуже завзятий і здібний, коли вмів держати стількох інших під своєю владою. Ігор справді був князь хоробрий і відважний. Він вирушав часто в походи на далекий Царгород, або шал Каспійське море й до Персії. Зі всіх тих походів вертався переможцем. Тільки з Царгородом йому не пощастило. Греки приїждали на українське військо якийсь вогонь, що палив і ра-нив вояків. Це, мабуть, були такі вибухові набої, що їх греки отрималиали за допомогою стрільного пороху. Русичі ще такого не знали. Ви пам'ятаєте: Олег не вмер в бою з ворогами, так само й Ігор не загинув у битві. Його знищило плем'я, що називалося деревлянами. А було це так. Деревляни жили на північний захід від Києва (довкола Києва жило плем'я полян) і платили Ігореві данину, бо деревлянський князь був підлеглий київському. Раз вибрався князь Ігор зі своїм воєводою Свенельдом збирати від деревлян податки. Зловорожість воєводи так розгнівала деревлян, що вони зібрали своє військо, напали на дружину Ігоря і розбили її. Самого Ігоря упійма ли, прив'язали за ноги до двох зігнутих дерев, а потім ці дерева відпустили. Коли ця страшна звістка дійшла до Ігоревої жінки, княгині Ольги, вона вирішила помститися. Рушила вона з військом на деревлян і несподівано зупинилась під їх столицею Іскоростенем . Народний переказ оповідає, що Ольга взяла місто хитро й підступно. Вона зажадала від деревлян з кожної хати данини - по парі голубів - - і сказала, що з таким викупом піде собі назад. Деревляни були вдоволені, що так легко окупляться від помсти, й прислали княгині по два голуби від кожного дому. Тоді Ольга звеліла прив'язати до лапки кожному голубові віхтики з жаром і пустити вільно. Голуби полетіли до своїх хат, а під час польоту віхтя спалахнуло, і вмить усі хати почали горіти. Тоді Ольга здобула Іскоростень і прилучила землю деревлян до Київського князівства. Княгиня Ольга владарювала дуже мудро і зміцнила державу. Вона сама, перша з українських князів, прийняла християнську віру, бо тоді русичі вірили ще у своїх поганських богів, її християнське ім'я було Олена. Про розум і хитрість княгині Ольги свідчить ще така подія, записана в літописі. Коли Ольга, уже вдовою, приїхала до Царгорода, щоб там охреститися, то грецький імператор так уподобав собі її, що став просити її руки, цебто, щоб Ольга стала йому жінкою. Але Ользі не сподобався імператор, а зрештою, вона не хотіла лишитися в Греції, бажала вернутися додому й тому вдалася до хитрощів. Вона сказала: "Добре, вийду за тебе, але найперше мушу охреститися, бо ти християнин, а я ще поганка". Тоді Ольгу охрестили, а одним з кумів був імператор. Коли по хрещенню імператор пригадав Ользі її обіцянку, вона відповіла: "Я дуже радо була б твоєю дружиною, але ж ти мій хрещений батько, то не вільно тобі брати за жінку свою хрещену дочку!" Імператор був везрадний і вкінці відпустив Ольгу з великими почестями. Ольга вернулася до Києва і ще довгі літа князювала на Русі.