ДОНЕЦЬКО-КРИВОРІЗЬКА РАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА - назва маріонеткового територіального утворення, організованого більшовиками за вказівкою В.Леніна в січні 1918 для надійного забезпечення центру Росії паливом і харчовими продуктами. Після укладення Берестейського миру 1918 російські більшовики намагалися не допустити відновлення влади Української Центральної Ради в надзвичайно важливому в економічному і стратегічному відношенні Донецько-Криворізькому регіоні. Для цього на 4 обласному з'їзді Рад робітничих депутатів Донецького і Криворізького басейнів, що відбувався 27-30.12(9-12).1918 у Харкові, було проголошено утворення Д.-К.Р.Р. і приєднання її території до Радянської Росії. На з'їзді сформовано “уряд республіки” - Раду народних комісарів у складі: Артем (голова), В.Магідов, М.Жаков. В.Флов, М.Рухимович, В.Межлаук.А Каменський та ін. У територіальному відношенні Д.-К.Р.Р. охоплювала Сумщину, Харківщину, Донеччину, Катеринославщину з Олександрівськом тепер Запоріжжя), Херсонщину з Кривим Рогом Єлисаветградом (тепер Кіровоград) та частину Області Війська Донського з Таганрогом і Олександро-Грушевським (тепер Шахти, Росія) та з столицею у Харкові. Однак незабаром зрозумівши, що Армія УНР й авсгро-німецькі війська відповідно до умов Берестейського миру звільнять всю українську етнічну територію від іноземної окупації, більшовицькі лідери змінили свої попередні наміри. На 2 Всеукраїнському з'їзді Рад у Катеринославі (17-19.3.1418) Артем, виконуючи директиви В.Леніна про необхідність створення “єдиного фронту боротьби трудящих України проти ворогів внутрішніх і зовнішніх” заявив, що К-Д.Р.Р. становить складову частину України. Керівники К.-Д.Р.Р. взяли участь у роботі з'їзду і увійшли до складу ВУЦВК та Народного Секретаріату, після чого питання про окрему Д. К.Р.Р. більше не ставилось.