КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ПАТЕРИК - видатна рукописна церковно-літературна пам'ятка першої пол. ІЗ ст., збірниктворів про історію Києво-Печерської Лаври та перших її подвижників. Створений після 1215, але не пізніше 1230. Відомий з двох рукописних збірок 15 ст.- Тверської (1406; т. зв. Арсенівська) та Київської (1462; т. зв. Касіянівська). Незважаючи на наявність сюжетів і мотивів перекладних патериків (описання життя ченців певного монастиря) Єгипетського, Афонського, Сінайського, Єрусалимського, Скитського, “К.-Л.П.” відзначається яскравою самобутністю. Основу “К.-П.П.” склали послання єпископа Сімеона (Симеона) печерському ченцю Полікарпу та звернення Полікарпа до ігумена Лаври Акіндіна, а також Лаврський літопис 1076 “Про перших чорноризників лаврських”. Пізніше до “К.-П.П.” увійшло “Житіє Феодосія ігумена печорського” (складене Нестором бл. 1091)і “Казання про створення Печорської церкви”. Патерик прославляв будівників і живописців (зокрема, Алімпія), окремих діячів Києво-Печерського монастиря. Поряд з реальними відомостями про життя в монастирі, ставлення князів до монастиря, роль варягів у культурному житті, про приватні бібліотеки ченців подаються і фантастичні оповідання (чорти виконують накази святого тощо). Відомо близько двохсот списків патерика. Справив значний вплив на розвиток жанру “патерик”. Вперше надрукований в 1635, вдруге -у друкарні Києво-Печерської Лаври в 1661. “К.-П.П.” - один з найвизначніших творів староукраїнської літератури, цінне історичне джерело для вивчення подій історії України 11-13 ст.