ЗИМОВІ ПОХОДИ АРМІЇ УНР 1919-20 і 1921 -визначні бойові рейди військових з'єднань Армії Української Народної Республіки по тилах більшовицьких військ і денікінців в 1919-20 і 1921 у Правобережній Україні. Перший З. п. тривав з 6.12.1919 до 6.5.1920 (за іншими даними 5.5.1920).

  В грудні 1919 Червона армія захопила значну частину Правобережної України. Добровольча армія ген. АДенікіна зайняла Південь України, а польські підрозділи окупували Волинь і Західне Поділля. Армія УНР контролювала незначну територію в р-ні Чорториї над р. Случ на Волині, оточена з усіх боків більшовицькими, польськими іденікінськими військами. В таких складних умовах продовжувати боротьбу регулярними військовими силами було неможливо. 4.12.1919 на нараді членів уряду Української Народної Республіки і командуючих частин Дієвої Армії у Чорториї (тепер Житомирська обл.) було вирішено ліквідувати регулярний фронт і воєнні сили зосередити на веденні партизанської боротьби в тилу ворога. 6.12.1919 з'єднання Армії УНР пд командуванням ген. М.Омеляновича-Павленка вирушили в перший 3. п.

  Участь у поході взяв і голова Ради Міністрів УНР Іс.Мазепа. Бойова група була сформована з трьох дивізій: Запорізька (ком. ген. А.Гулий-Гуленко), Київська (ком. ген. Ю.Тютюник), Волинська (ком. ген. О.Загродський). Начальником штабу було призначено А.Долуда. Загальна кількість учасників походу сягала бл. 10 тис. бійців. В грудні 1919 - січні 1920 українські війська, знищуючи ворожі гарнізони у населених пунктах і окремі армійські підрозділи, пройшли по Єлисаветградщині, в лютому форсували Дніпро і вийшли в р-н Золотоноші (тепер Черкаська обл.). В ході рейду частини Армії УНР, ведучи важкі бої за Липовець, Умань, Черкаси, Канів, Смілу, Золотоношу і Балту, подолали бл. 2,5 тис. км по окупованій ворогом території України. В квітні 1920 рейдуючі з'єднання за наказом Головного отамана С.Летлюри почали пробиватись на Захід, щоб об'єднатись з українськими частинами на польсько-радянському фронті (див. Польсько-радянська війна 1920). 6.5.1920 в р-ні Ямполя ( тепер Хмельницька обл.) відбулось з'єднання всіх частин Армій УМР. Учасників першого 3. п. нагороджено вдзнжою “Залізний Хрест”. Другий 3. п. (Листопадовий рейд) відбувся в листопаді 1921. В листопаді 1920 частини Армії УНР, які перейшли р.Збруч, були за наказом польського уряду інтерновані у таборах для військовополонених. В цей період продовжували боротьбу з більшовиками українські повстанські загони, що активно діяли на Поділлі, Київщині, Катеринославщині і Полтавщині. Їх чисельність наприкінці 1920 становила бл. 40. тис. чол. В жовтні 1921 командуванням Армії УНР та Повстанчою Командою було розроблено план, який передбачав надання воєнної допомоги партизанському рухові в Україні. Активні дії повстанських загонів повинні були перешкодити вивезенню продовольства з України в Росію і тим самим врятувати населення від голоду. Стратегічним завданням операції було підняття всенародного повстання і повалення більшовицького режиму в Україні.

  Таємно від польської влади з інтернованих у табори українських козаків та старшин була сформована Повстанська Армія (інша назва -Українська Повстанська Армія). Вона складалась з трьох груп: Волинської (800 бійців, ком. Ю.Тютюник), Бессарабської (бл. 300 бійців, ком. А.Тулий-Гуленко) і Подільської (400 бійців, ком. підполк. М.Палій), пізніше-полк. С.Чорний). Загальне командування Повстанською Армією здійснював ген. Ю.Тютюник, начальником штабу було призначено полк. Ю.Отмарштейна. Всі три групи перейшли радянський кордон у різних місцях. Першою прорвалась на Правобережну Україну група ген. АГуленка-Гулого. Проте ряд несприятливих обставин змусив Бессарабську групу виступити на територію Румунії. Подільська група вирушила в похід 25.10.1921 з м. Гусятина на Тернопільщині. В перших боях група розбила кілька червоноармійських загонів і сама стала кінною групою. З важкими боями загін пройшов все Поділля і вийшов в р-ні Бородянки (60 км від Києва). Тут, втративши надію з'єднатись з Волинською групою, що було передбачено оперативним планом, подільський загін був змушений повернути на захід. 29.11.1921 Подільська група перейшла польський кордон. 4.11.1921 в рейд вийшла Волинська група і 7.11.1921 здобула Коростень. Проте під натиском переважаючих сил противника українські частини змушені були відступити на Захід. В р-ні Базару (тепер Житомирська обл.) група була оточена більшовицькою кавалерією Г.Котовського. 17.11.1921 в бою під с. Малі Міньки повстанці були розбиті. Частина учасників другого З. п. потрапила в полон, і після рішучої відмови перейти на службу до Червоної армії 359 бійців Повстанської Армії 23.11 (за іншими даними - 21.11) 1921 було розстріляно під с.Базаром. Тільки невеликий загін з 150 бійців Волинської групи зумів прорвати оточення і 20.11 перейти польський кордон. Другий З. п. частин Армії УНР став останньою спробою українських національно-державних сил збройним шляхом завоювати незалежність України в ході національно-визвольних змагань 1917-21.