КАРПИНЕЦЬ ІВАН (26.12.1898 - 17.11.1954) - український історик і музеєзнавець, член Наукового Товариства ім. Т.Шевченка. Н. у м. Рудках на Львівщині. Гімназійну освіту здобув у Перемишлі. У 1918-20 - воїн Української Галицької Армії. Навчався у Львівському (таємному) Українському Університеті (1921-23), Львівському ун-ті (1923-28). У 1932 здобув науковий ступінь доктора філософії. Не будучи допущений польською окупаційною владою до роботи за фахом історика, викладав у школах українську та німецьку мови. З 1936 - працівник бібліотеки НТШ, член його історико-філософської секції, з 1937 - засновник і керівник його Музею історично-воєнних пам'яток. У 1940-41 і 1944-46 -старший науковий співробітник Львівського відділу Інституту історії України АН УРСР, після ліквідації якого в 1946 переведений на роботу до Києва, але скоро через хворобу відрахований з інституту. В останні роки життя викладав німецьку мову в інститутах Львова. Як науковець досліджував економічну та військову історію Галичини. Автор праць з історії міст та промисловості Галичини під владою Австрії (1772-1914) та військової історії західноукраїнських земель 1914-1920. Опублікував дослідження: “Кількість міських поселень колишньої Галичини та їх поділ на міста і містечка” (1932), “Галицькі залізні гути та їх продукція в рр. 1772-1848” (1937), “Історія 8-ї Галицької бригади” (1932-35), “І курінь 8-ї бригади УГА” (1931), “Панцирний поїзд, ч. 2” (1936). Зберігаються в рукописах: “Проблема міст Галичини”, “Белз і Белжчина під Австрією” (1772-1918), “Чортківськаофензива”(1919), “Український народ Австро-Угорщини в часі І світової війни” та ін.
Взято з: http://history.franko.lviv.ua/IIk_2.htm |