КЛЕЙНОДИ - дорогоцінні військові знаки, регалії або атрибути українського козацтва, що використовувалися у 16-19 ст. Вперше К. були надані Запорізькому Війську польським королем Баторіем Стефаном у 1576. Серед них були хоругва, бунчук, булава та печатка з гербом, на якому зображено козака з самопалом. Згодом до К. зарахували також перначі, литаври, значки і палиці та ін. Найвищою ознакою влади була булава, що носилася гетьманами та кошовими отаманами. Так, Б. Хмельницький вже з 1648 носив срібну позолочену булаву, прикрашену перлами та ін. дорогоцінним камінням. Булава була й ознакою влади кошового отамана Запорізької Січі. Козацькі полковники мали перначі (шестопері) - менші ребристі булави, які носили за поясом. Печатка коша Запорізької Січі виготовлялася круглої форми зі срібла із зображенням козака у гостроверхій шапці на голові, в кафтані з ґудзиками на грудях, з шаблею, порохівницею при боці, з самопалом на лівому плечі. Навколо напис «Печать славного Війська Запорізького Низового». Паланкові та курінні печатки були круглої або чотирикутної форми з зображенням левів, оленів, коней, місяця, зірок, корон, списів, шабель та луків. Хоругва (коругва, прапор) була, здебільшого, кармазинового кольору з вишитими зображеннями гербів, святих, хрестів тощо. Носили їх завжди попереду війська, поруч з гетьманом чи отаманом. Значками називалися прапорці куренів та сотень. Існував звичай, за яким новообраний полковник був зобов'язаний за власний рахунок виготовляти прапор паланки. Один з них зберігався до 1845 на Кубані і був виготовлений з тканини двох кольорів: жовтої та синьої. Литаври - великі мідні котли, обтягнуті шкірою, що служила для подання різного роду сигналів (скликання козаків на раду, подання сигналу тривоги тощо). Кожний з К. надавався тільки чітко встановленим представникам козацької старшини. Так, на Запорізькій Січі булава надавалася кошовому; хоругва - всьому Війську Запорізькому, і носив її хорунжий; бунчук - кошовому чи гетьману, але носився завжди бунчужним або бунчуковим товаришем; печатка - військовому судді, курінна або паланкова печатка - курінному отаману або паланковому полковнику; пернач - полковнику, литаври - всьому війську, але у відання довбиша; палиця - військовому осавулу; значки - для всіх тридцяти восьми запорізьких куренів, але у відання значкових товаришів. Всі козацькі К. за винятком паличок від литаврів, зберігалися у січовій Покровській церкві у скарбниці і виносилися тільки за особливим наказом кошового. Палички від литаврів зберігалися у курені військового довбиша. Інколи до К. відносили і велику срібну чорнильницю - каламар - атрибут військового писаря Запорізького Війська. Подібні К. мала і козацька старшина у Гетьманщині, Правобережжі, на Задунайській Січі та на Кубані.

  Після ліквідації козацтва і знищення Запорізької Січі К. були зібрані і віддані на зберігання у Ермітаж і Преображенський собор в Петербурзі, Оружейну палату в Москві, а також в ін. сховища. Так, ще в кінці 19 ст. у Ермітажі зберігалося 17 запорізьких значків і одна хоругва; а у Преображенському соборі - двадцять курінних прапорів, три бунчуки, одна срібна булава, один срібний позолочений жезл. Зараз доля цих національних скарбів українського народу невідома. Після Лютневої революції 1917 в Росії Тимчасовий Уряд прийняв рішення про їх повернення в Україну, але внаслідок жовтневого перевороту 1917 рішення не було виконано. З проголошенням незалежності український уряд ставив перед керівництвом Російської Федерації питання про повернення національних культурних цінностей, однак якихось конкретних домовленостей не було досягнуто.