ЛЕБЕДИНЦЕВ ФЕОФАН (Теофан) ГАВРИЛОВИЧ [літ. псевд. Ф.Лобода; 12(24).3.1828 -12(24).3.1888] - український історик. Н. у с. Зелена Діброва Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Городищенського р-ну Черкаської обл.). Закінчив Київську духовну академію. В 1851-64 викладав у духовних семінаріях Воронежа і Києва та у Київський духовній академії, редагував ж-л “Руководстводля сельських пастырей” (1860-63). В 1865-80 очолював Холмську, Люблінську і Радомську дирекції училищ. Був знайомий з Т. Шевченком, від нього отримав примірник “Кобзаря” з власноручним підписом. У 1882-87 - видавав і редагував ж-л “Киевская Старина”. В своїх працях досліджував переважно історію української церкви і братств в Україні, відзначав їх важливу роль у розвитку національно-визвольного руху. Редагував другий і третій томи першої частини “Архива Юго-Западной России”, в першому з яких опублікував історичну розвідку “Архімандрит Мелхіседек Значко-Яворський” (ч. І, т. 2, 1864). Помер в Києві. Автор праці “Братства, їхня колишня і нинішня доля та значення” (1862) та спогадів про Т. Шевченка.