ЛЕВИЦЬКИЙ ДМИТРО ГРИГОРОВИЧ [1735 -4(16).4.1822] - видатний український живописець-портретист, академік Петербурзької AM (з 1770). Н. у Києві. Син Г. Левицького. Художньому мистецтву навчався у батька. В 1752-55 разом з Г. Левицьким і 0. Антроповим брав участь у розписах іконостасу Андріївської церкви у Києві. З 1762 працював у Москві, пізніше -у Петербурзі. В 1770 - академік, 1771-88 -керівник портретного класу Петербурзької AM. В 1788-95 жив і працював в Україні. З 1807 -радник AM у Петербурзі. В останні 20 років життя Л. через хворобу очей майже не працював. В 1820 на деякий час повернувся на батьківщину. Помер у Петербурзі. Л. виконав ряд блискучих портретів, які відзначаються досконалою технікою, композицією і колоритом, серед них -архітектора О. Кокорінова (1769-70), власника мануфактурних заводів П. Демидова (1773), французького філософа Д. Дідро (1773-74), польського короля С. Лещинського, серію портретів вихованок Смольного ін-ту (1773-76), М. Д'якової (1778), Д. Долгорукого (1783), акторок А. Давіа та У. Мнішек (обидва - 1782), алегоричного портрету Катерини II (1783) та ін. Навчаючись на кращих зразках українського барокко і працюючи в дусі класицизму, Л. створив реалістичну школу портретного малярства, з якої вийшов цілий ряд українських художників М. Миропольський, С. Маяцький, Л. Калиновський та ін.