Виникнення Острозької академії нерозривно пов’язане з іменем князя Костянтина Костянтиновича Острозького – сина першого гетьмана Великого Князівства Литовського, каштеляна віленського, воєводи тракайського, за заможністю – четвертої особи країни. Він, отримавши у спадок чималі маєтності в Галичині та Польщі, почав інтенсивно скуповувати землі на Київщині та Брацлавщині. Завдяки цьому на початку XVII ст. рід Острозьких, окрім давніх отчин, що покривали понад третину Волині, володів 14 містами з прилеглими селами на Київщині, 8 – на Брацлавщині, 4 – в Галичині, 32 населеними пунктами в Сандомирському, Краківському, Люблінському та Мазовецькому воєводствах. Річні прибутки князя Костянтина традиційно обраховують у 10 млн. золотих, а сума готівки, описана в скарбниці його сина Януша станом на 1620 р. складала два річні бюджети Речі Посполитої у мирний час. Князь мав можливість у найкоротший час виставити 15-20 – тисячне військо, яке складалося з його власних бояр та потомственої шляхти – васалів дому Острозьких, які за умови служби князю з діда-прадіда мешкали на території його володінь. Він, за свідченням сучасників, вважався одним з можливих претендентів на виборний королівський престол.

Разом із маєтностями та іншими величезними багатствами князь Костянтин перебрав на себе від батька і світський патронат над православною руською церквою. Він мав великий вплив на формування її вищої ієрархії та загальні напрями політики. Ним по різних містах України було засновано багато шкіл головною метою яких було підготовляти духовенство, здатне успішно вести боротьбу з католицьким духовенством і паралізувати їх вплив на молодь.

Захоплений ідеєю захисту православної віри К.Острозький вирішив видати повний текст Біблії слов’янською мовою, якого на той час не мав жодний з православних народів. Задумане князем видання з’являється у 1681 р. і стає помітною подією в культурному житті не лише України, але й усіх слов’янських народів, оскільки воно сприяло зміцненню самосвідомості православних народів, підносило престиж старослов’янської мови, відіграло значну роль в боротьбі українського народу за релігійну і національну незалежність, стало своєрідним свідченням ідеологічної і моральної зрілості українців, білорусів, росіян.

Перше друковане видання слов’янської Біблії було великою і дуже складною справою. Воно потребувало не лише значних матеріальних коштів, але і здібних, освічених, самовідданих людей. Для редакційної підготовки Біблії необхідно було зібрати в Острозі гурток учених, яких князь К.Острозький стягав з різних земель. Сконцентрувавши значний науковий потенціал, князь вирішив заснувати вищу школу. Зроблено це було, як вважають дослідники близько 1576 року. Школа, яку сучасники називали академією, поклала початок новому етапу в розвитку освіти на Україні. Старі слов’янські й греко-візантійські традиції поєднувалися в ній з надбанням тогочасної європейської шкільної освіти. За програмою навчання академія стояла нарівні з найкращими єзуїтськими колегіями. Велика увага приділялася слов’янській і грецькій мовам. Разом з тим запроваджуються латина і так звані „сім вільних наук” – граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика. Останні поділялися на тривіум, який складався з граматики, риторики та діалектики (мистецтва диспуту), та на квадривіум, куди входили арифметика, геометрія, астрономія, музика.

Першим ректором академії був Герасим Смотрицький – знавець літератури, поет, письменник, що започаткував полемічну літературу („Ключ царства небесного”, „Календар римський новий”), головний перекладач і редактор „Острозької Біблії”.

З 1594 р. ректором Острозької академії став Кирило Лукаріс – грек за походженням, який мав блискучу європейську освіту та був одним з найактивніших борців проти унії та католицизму. За це він під надуманими звинуваченнями був висланий за межі Речі Посполитої, проте згодом став константинопольським патріархом та продовжував підтримувати зв’язки з академією.

Викладачами академії були Іван Княгинецький (відомий учений і церковний діяч, засновник Манявського скиту в Галичині), острозький священик Дем’ян Наливайко (письменник, перекладач, редактор, автор україномовних віршів, активний учасник повстання під проводом свого брата Северина Наливайка), чернець Василь Суразький (автор багатьох богословських трактатів, випускник італійських університетів), греки Никифор Парасхес та Кирило Москопул (навчали грецькій мові, перший до цього викладав у Падуанському університеті), поляк Ян Лятош (професор астрономії з Краківського університету) та ін.

З Острозької академії вийшло багато видатних людей – Максим та Степан Смотрицькі (сини ректора Г.Смотрицького - Максим (Мелетій) з часом став відомим ученим – філологом, публіцистом, письменником, Степан – священиком в Острозі й одночасно працював на ниві освіти), Гавриїл Дорофеєвич (викладач Львівської школи та активний діяч осередку київських учених), Петро Сагайдачний (славетний полководець, політик, гетьман) та ін.

Навколо академії гуртувалися такі відомі тогочасні просвітники як Клірік Острозький, Христофор Філарет (Мартін Бронєвський), Тимофій Аннич, Тимофій Михайлович, першодрукар Іван Федоров та ін. До Острога приїздив і працював тут деякий час Іван Вишенський.

Лінгвістична праця учня Острозької академії Мелетія Смотрицького створила в свій час епоху у вивченні слов’янської мови. В Острозькій академії існував великий колектив учених перекладачів і упорядників книг, який розгорнув у 80-х роках XVI ст. значну видавничу діяльність.

Після смерті К.Острозького в 1608 р. академія занепала, а з переходом Острога до внучки старого князя – Анни-Алоїзи Ходкевич, ревної католички, на її місці було засновано єзуїтську колегію.