Незнайома Кліо. Таємниці, казуси і курйози української історії. Козацька доба \В.Горобець, Т.Чухліб, Київ, «Наукова думка», 2004р.- 310 с.

«Не може такого бути!» — вигукнув якось поважний вітчизняний журналіст, зачувши про те, що вже на початку XVIII ст. європейська та американська преса розміщувала на шпальтах своїх численних часописів інформацію про Україну. По-перше, стверджував він, на Заході ніяких газет у XVIII ст. ще не існувало, а, по-друге, якби вони там і були, то вже, звісно, не писали б про Україну. Того разу нам певною мірою вдалося переконати в зворотному скептика-газетяра. Проте й дотепер у різних часописах доволі часто доводиться натрапляти на твердження, що наша країна стала широковідомою в світі лише наприкінці XX ст. («завдяки перемогам футболістів київського "Динамо" та Чорнобильській катастрофі»). Спробуємо не погодитися з цим і повторити аргументацію, наведену в розмові з журналістом, вже для широкого загалу.

Перша в світі газета почала видаватися у Китаї з VIII ст., а в країнах західноєвропейського Старого Світу — з XVI ст. Спочатку тогочасні європейські газети називалися «летючими листками». Так, у 1621 р. англійський «летючий листок» під назвою «News from Poland», який друкувався в Лондоні, вміщує інформацію про воєнні успіхи українського козацтва на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним.

На американському континенті найстарішою газетою слід вважати видання «The Prezent State of the New-English Affairs», що виходило періодично в Бостоні протягом 1689 р. А на українських землях найдавніший часопис з'явився в 1776 р. Він щотижневе видавався у Львові французькою мовою й мав назву «Gazette de Leopol» («Львівська газета»). На східноукраїнських землях першою газетою став «Харьковский еженедельник», що з 1812 р. почав виходити в світ у Харкові російською мовою.

...Справжньою сенсацією стало повідомлення на Заході про перехід українського гетьмана Івана Мазепи з-під зверхності російського царя Петра І у підданство шведського короля Карла XII Густава, яке відбулося у 1708 р. Адже, починаючи з 1687 р., цей володар булави «вірою і правдою» служив російській короні. Довідавшись про плани Петра І зліквідувати гетьманське-козацький устрій в Україні, Мазепа вирішив шукати собі іншого протектора. Така нагода видалася під час наступу армії шведського короля на Москву. Саме ці різкі політичні дії й змусили взятися за журналістське перо кореспондентів і дописувачів багатьох європейських газет.

«Невже про того Мазепу щось писали європейські журналісти?» — знову обурено запротестує та сама особа, яка, очевидно, вивчала історію ще за часів не такого вже й «нерушимого» Радянського Союзу і чула про цього гетьмана лише як про «клятого зрадника». «Писала, і доволі об'єктивно», — відповімо ми, опираючись на дослідження вчених-істориків (головним чином це розвідки Т. Мацьківа), які не полінувалися перечитати пожовклі сторінки тогочасних газет Австрії, Голландії, Франції, Великобританії, Німеччини. Про Івана Мазепу навіть згадували у виданнях по той бік Атлантичного океану — на американському континенті.

Можна сказати, що західноєвропейські часописи початку XVIII ст. були переповнені різними повідомленнями про події в Україні. Англійський щотижневик “The Daily Courant” від 29 грудня 1708 р. майже всю першу сторінку присвятив розкриттю змісту підписаної угоди між шведським королем Карлом XII Густавом і гетьманом Іваном Мазепою. А вже 16 серпня наступного року кореспонденти тижневика повідомили про те, що Мазепі вдалося уникнути московського полону. Урядова газета «The London Gazette» 3 січня 1709 р. вміщує таку інформацію: «...Мазепа, генерал козаків, перейшов на бік короля шведів». У серпневому номері змальовуються фрагменти битви під Полтавою й говориться про перемогу царя Петра І і втечу козаків на чолі з гетьманом Мазепою. Велику увагу подіям 1708—1709 рр. приділила й французька преса. «Mercure Historique et Politique» відразу ж поінформувала своїх читачів про те, що гетьман прийняв протекцію шведського короля і просив того обороняти Україну. Після того, як князь Меншиков за вказівкою російського царя Петра І наказав знищити гетьманську столицю Батурин і покарати всіх її жителів, «Gazette de France» повідомила, що «страшний цар жадібний до крові в Україні... Всі мешканці Батурина без огляду на вік і стать вирізані, як наказують нелюдські звичаї москвинів». Заголовками на зразок «Уся Україна в крові», «Жінки і діти на вістрях шабель» рясніли сто рінки провідних газет Франції “Paris Gazette” , “Lettres Historique” та інших часописів.

В одній з німецьких газет, яка виходила в містечку Галле і мала назву «Wochentliche Relation», у числі від 14 вересня 1709 р. читаємо такі рядки: «Мазепа — вождь козаків — планував звільнити Україну з-під московського ярма, щоб володіти як суверенний володар під шведською короною». Однак ще 1704р. гамбурзький тижневик «Historische Remarques» видрукував на своїх шпальтах ґрунтовну політичну біографію українського гетьмана. У ній, зокрема, писалося: «Йоганес Мазепа — начальний вождь козаків — польський шляхтич з України, народився у своїй посілості Мазепинці недалеко Білої Церкви... Козацька армія одноголосне вибрала Мазепу гетьманом у 1685 р. ... У 1695 р. Мазепа щасливо здобув сильну укріплену твердиню Газі-Керман. По здобутті тієї твердині Мазепа того ж року здобув ще інші фортеці...» І хоча німецький часопис помилявся в окремих біографічних деталях, все ж слід віддати належне поінформованості його авторів.

Значну площу для висвітлення місця та ролі Мазепи в тогочасних подіях відвів і поважний франкфуртський журнал «Theatrum Europaeum». Окрім біографії гетьмана та аналізу причин переходу українського правителя під зверхність шведів, німецький друкований орган подає окремі цікаві висловлювання І. Мазепи та Карла XII. Яким чином кореспонденти часопису могли дізнаватися про деталі спілкування цих політичних діячів, лише Богу відомо, але в одному з чисел журналу читаємо таке. Коли шведський король, замість того, щоб іти на Москву, повернув на Україну, гетьман мовив генеральному писареві Пилипу Орликові: «Чорт його сюди несе. Він зруйнував усі мої плани і наведе сюди російське військо. Тепер Україна буде зруйнована — і все пропало». Ці слова мали б засвідчувати прагнення Мазепи здійснити свій план відходу від царської зверхності, вичікуючи результату шведсько-російської війни. Натомість після створення українсько-шведської коаліції та її поразки під Полтавою вже Карл XII зауважував з гіркотою: «Мазепа, Мазепа, ви нас завели! Коли б ми були послухали нашого вірного генерала Реншельда». Тут король звинувачував гетьмана в тому, що той змусив його продовжувати облогу Полтави, а не відійти вчасно на інші позиції.

Мало чим від німецької відрізнялася інформація, яка подавалася в австрійській пресі. На сторінках віденського двотижневика «Wiennerishes Diarium» зазначалося про знищення росіянами Бату-рина та повішення ними манекена, який нагадував особу гетьмана. З серпня 1709 р. віденська «Der Post-tagliche Mercurius» повідомляла про хід Полтавської битви, а в числі від 21 серпня її кореспонденти дописують про перехід Мазепи через Дніпро.

На відміну від французької чи англійської преси, не досить правдива інформація про події в Україні вміщувалася на сторінках голландської газети «Oprechte Haerlemse Saturdaegse Courant». Зокрема, в одному з чисел зазначалося: «...Мазепу, якого видав татарський хан, перевезено тепер до Києва, де йому готують важкий процес», у другому йшлося про те, що турки видали гетьмана цареві. Як бачимо, ні перше, ні друге твердження не відповідали історичній дійсності: в 1709 р. український гетьман помер власною смертю на чужині.

А що писали про Мазепу за океаном, в Америці? З великою увагою стежив за подіями, що відбувалися за участю українського гетьмана, бостонський щотижневик «The Boston News Letter», який з короткими перервами виходив з 1704 до 1776 р. Вже у перший рік виходу, в інформації від 25 червня, один з кореспондентів газети повідомляв про похід козацьких полків, очолюваних І. Мазепою, на Правобережну Україну для надання допомоги королю Августу II. Наступного року часопис повідомляв про з'єднання українських і польських військ «неподалік Яворова». У числі від 15 липня 1706 р. знаходимо коротке повідомлення про те, що «Мазепа є в дорозі до своєї головної квартири та про нього немає інших відомостей». Через рік американські журналісти пишуть про похід «небожа генерала Мазепи» Войнаровського до польського містечка Любліна. Ця звістка подається у числах від 2 лютого і 1 березня 1707 р. Натомість вченим не вдалося розшукати в американській пресі початку XVIII ст. інформації про союз Івана Мазепи з Карлом XII.

Як бачимо, не така вже Україна й не знана на європейському та американському Заході, як деколи намагаються переконати нас окремі сучасні засоби масової інформації. Адже ще три століття тому українці стали відомі й цікаві тогочасній світовій пресі (а отже, її читачам) завдяки сміливій спробі гетьмана Івана Мазепи звільнитися від міцних обіймів російського монарха.