БИТВА ПІД ЖОВТИМИ ВОДАМИ (19 квітня – 6 травня 1648) – перша значна перемога повсталих у ході Визвольної війни українського народу.

21 січня на Січі розпочалося повстання під проводом Б.Хмельницького. Головні польські сили під командуванням коронного гетьмана М.Потоцького в цей час розташовувалися між Черкасами і Чигирином. Одержавши в перших числах лютого повідомлення про повстання на Запорожжі, М.Потоцький вирішив якнайшвидше придушити повстання в його зародку. Для цього він кинув на Запорожжя авангард – 3–3,5 тис. жовнірів і 6 козацьких полків під командуванням свого сина Стефана; його помічником був призначений комісар реєстрового козацького війська Яків Шемберк. 11(21) квітня ці сили, розбиті на два загони, вирушили такими маршрутами: чотири козацьких полки (Чигиринський, Черкаський, Корсунський і Канівський) на чолі з Іваном Барабашем та Ілляшем Караїмовичем (всього 4 тис. чол.) та 1200 найманців спускалися вниз по Дніпру на човнах, а польські кварцяні корогви і два інших полки реєстровців (Переяславський і Білоцерківський) під командою Якова Шемберка і С.Потоцького (біля 4 тис. чол.) просувалися суходолом. В районі Кам'яного Затону вони мали з'єднатися і разом вдарити на бунтівників і якщо не знищити їх, то принаймні змусити зайняти оборону. Сам коронний гетьман після завершення мобілізації і прибуття команд магнатів збирався з головними силами і обозом рушити услід цим частинам. Таке розпорошення військ виявилося стратегічною помилкою: Б.Хмельницький отримав можливість кожну з груп противника ліквідувати окремо.

Дочекавшись підходу 3–4-тисячного загону перекопського мурзи Тугай-бея і дізнавшись про те, що Потоцький роз'єднав свої сили, Хмельницький 15 чи 16 квітня залишив Томаківку й на чолі козацьких (4–5 тис.) і татарських (3–4 тис.) загонів швидким маршем вирушив назустріч коронним військам. Під захистом табору його загони швидко рухалися Микитинським шляхом вздовж р.Базавлук .

Тим часом С.Потоцький, пройшовши Крилов, Цибульник, Омельник, надвечір у вівторок 18 квітня зупинився в урочищі Княжі Байраки. Ранком наступного дня, пройшовши ще декілька кілометрів, поляки зупинилися на великий привал в урочищі на березі р.Жовті Води. Під час привалу їх атакував Тугай-бей, який випередив козацькі загони Хмельницького на пів-переходу (15–20 км). Сюди ж наближався Б.Хмельницький. Після перших сутичок з татарськими роз'їздами Потоцький і Шемберк наказали утворити міцний табір. Незабаром підійшли козацькі полки Б.Хмельницького і під захистом табору, побудованого з возів, зупинилися неподалік від польського обозу. Перший штурм польських позицій відбувся 20 квітня й закінчився безрезультатно. Від цього часу боротьба набула затяжного характеру.

Тим часом у Кам'яний Затон прибули реєстровці і під впливом агітації посланців Хмельницького та звісток про напад повстанців на польський табір підняли повстання, забили декого із старшин, у тому числі Барабаша і Караїмовича, і перейшли на бік повсталих. 2 травня ці полки, вишикувані у бойовий лаштунок, демонстративно пройшли повз обложеного табору С.Потоцького, зробили вітальний залп із самопалів на честь Хмельницького і вступили до його табору. Пізніше під впливом цієї демонстрації козаки Переяславського і Білоцерківського полків, а також мошенські драгуни (українці за походженням) теж покинули польський табір і приєдналися до козацького гетьмана. Тепер чисельність козацько-татарського війська становила 13–15 тис. чол. Становище обложених у таборі С.Потоцького стало критичним, і він змушений був піти на переговори, які закінчилися згодою польських командирів віддати гармати з порохом, а також козацькі клейноди. Зі свого боку Хмельницький дав слово забезпечити вільний відступ польського обозу до Крилова. Але Тугай-бея не задовольнили такі умови, і він наполягав на штурмі польського табору. 5 травня зав'язався жорстокий бій, що тривав до вечора. Під покровом ночі С.Потоцький зробив відчайдушну спробу прорватися "на волость". Тугай-бей, не бажаючи втрачати здобич, кинувся переслідувати польський табір, не повідомивши козаків. Жовніри рішуче відбивалися. Нарешті, коли вони вже майже минали Княжі Байраки, Тугай-бей запросив допомоги запорожців. Хмельницький прибув негайно, і в одній з балок польський обоз було оточено. Розпочався штурм. Козаки й татари зламали опір жовнірів і вдерлися до табору. Розгром був повним. Багато польських солдатів загинуло, у полон потрапило близько 3 тис. жовнірів і 50 шляхтичів. Стефан Потоцький помер від ран. Шемберк разом з іншою старшиною попав у полон.

Після перемоги під Жовтими Водами військо під командуванням Хмельницького вирушило проти головних польських військ, які з-під Чигирина почали відступати до Корсуня і тут окопалися.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Література: К р и п ' я к е в и ч І. П. Богдан Хмельницький. – К.,1954. – С.124–129; П е т р і в В. Стратегічні операції Богдана Хмельницького під час війни 1648–1649 років // Військо України. – 1993. – № 6; С м о л і й В. А., С т е п а н к о в В. С. Богдан Хмельницький. – К.,1993. – С.70–84; Г р у ш е в с ь к и й М. Історія України-Русі. – Т.VIII. – Ч.ІІ. – К.,1995. – С.174–186; С т о р о ж е н к о І. С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини XVII століття. – Дніпропетровськ, 1996. – С.104–136.