| “Bez mała już ne ostatni raz do was, w. m. panów, piszu i zdrowie waszoje naweczaju i was samych ostatni raz w Czarnobylu składałem, prosiłem usilnie Hospoda mojego, żeby dobre reczy stały się, jako wizu złe, bo wydał Chmielnicki wszych nas w newolu moskowskomu caru po Wołodymir i po Turow i jeszcze, co dałej. Sam z Wojskiem swoim przysiahł kozackim i misto Kijow siłoju pod mieczowym karaniem do toho przywioł, że przysiehli wsi, tolko duchowenstwo nie przysiehało, a tu wsi miasta i miasteczka przysiehały; sam ohłedałem oczyma moimi nieszczasnemi, jak moskwa Kijów najeżdżała; od cara moskowskoho osoby takie byli, jako może bydź na imia starszy Wasiłej Wasiłewicz Buturlin, blizny bojarin carskoho weliczestwa, namisnik twierdzki, okolicny i namisnik narewski. Druhy Iwan Wasiłewicz Olifirow, dumnij diak, trety Ławryn Łopuhin, czetwerty stolnik carski i z nimi było tisiec koni moskwy, kozakow pułkow dwa pered horogwami ich proważono dewet turków ubranych w kapy. Potym sli ich korohwy, barzo slicznie ubranych, czerwono rabye, na odnoj łew, na druhej – odnorożec, na tretej – ryba morskaja z twariu panenskoju w korune. Potym proważono osm turków w srebro hołownoje ubranych, po samaju zemlu, za tymi końmi szli sami piechotojuż w Złotyje worota, hde ich spotykał otec metropolita, obumierał, jeszcze był z nimi archimadrit z stolicy, sam rotu czytał, a mieszczanie przysiahali, protopopy z stolice moskowskiej i inszyje czerncy i dyakony w aparatach szumnych byli, a hetman sam ne był. Wojewoda moskiewski na Kijow ide w stu tysięcy nimcow po desiat tysięcy moskwy, tylkoż których hostej k sobie wrychłe hłedyte i pilno w ostrożnosty się miejte. Duncow sorok tysięcy majet byty, kozakow sorok tysięcy, tyje protyw ordy, car sam z stolicy juże ruszył się ze wsieju potuchoju pod Smołeńsk. List moj wsim p.panom oznajmite moim, a mene w łasce swojej pańskiej chowajte, żebym ja od was bespieczny był zdrowia swoho w Czarnobylu. Czarnobyl zajachał stolnik carski Wasiłej Petrowicz Kukin d. 24 january. Proszu listow żadnych do mene ne piszyte, żebym marnie nie zginuł, bo wsiuhda załohy, ałe ja ostatnim płacom moim was wsich żehnaju i przyjańni mojej oświadczaju, budte łaskawi na mene do ktorych łask pilen oddaju się, a car obiecuje po sobie, kto dobrowolnie poddast się i ochrystit się i jeszcze nad to prawo potwierdzity obiecujet.
Pisan 27 january anno Dni 1654. |
Вважай, що чи не останній раз я пишу до вашмостей, моїх милостивих панів, і бажаю вам доброго здоров’я. А вас самих востаннє я бачив у Чорнобилі й просив Господа мого, щоб сталися добрі справи. Але, як бачу, зло діється, бо Хмельницький видав нас усіх у неволю московському цареві, видав по Володимир i по Туров і ще далі. Він сам присягнув зі своїм військом і привів місто Київ під загрозою карання мечем до того, що присягли (усі), тільки духовенство не присягало, а тут всі міста й містечка присягали. Я сам бачив своїми нещасними очима, як Москва наїхала до Києва. Від царя були такі поважні, як тільки може бути особи: старший на ім’я Василь Васильович Бутурлін, ближній боярин царської величності, намісник тверський, окольничий і муромський намісник. Другий – Іван Васильович Оліфіров, думний дяк, третій – Лаврін Лопухін, четвертий царський стольник і з ними було 1000 кінних московитів, два полки козаків, перед їхніми (послів) корогвами вели дев’ять турецьких коней, вбраних в попони. Потім йшли їхні корогви, дуже гарні, червоно-рябі. На одній було зображено лева, на другій – єдинорога, на третій – морська риба з жіночим обличчям, у короні. Потім вели вісім турецьких коней, пишно вбраних у срібло по саму землю. За цими кіньми самі посли йшли пішки через Золоті ворота, де їх зустрічав отець митрополит непритомнів. А ще з ними був архімандрит зі столиці (Москви), котрий сам читав текст присяги (6 - 7), а міщани присягали. Протопопи зі столиці й інші чернці та диякони були в пишних ризах. Самого гетьмана не було. Московський воєвода йде на Київ з 100 тисячами німців, по десять тисяч москви. Оцих гостей невдовзі сподівайтеся до себе в гості й будьте дуже пильні. Донців має бути сорок тисяч, козаків – вісімдесят тисяч. Ці йдуть проти орди. Сам цар уже виступив зі столиці з усією потугою під Смоленськ. Прочитай цей мій лист усім панам, а мене збережи в своїй панській милості, щоб я був убезпечений вами і в Чорнобилі не був під страхом смерти. Чорнобиль зайняв царський стольник Василь Петрович Кікін (8) дня 24 січня. Прошу жодних листів до мене не писати, щоб я не згинув марно, бо всюди стоять залоги, але я своїм останнім плачем прощаюся з усіма вами і освідчую свою приязнь, будьте ласкаві до мене. Старанно віддаюся вашим милостям. А цар обіцяє від себе, що хто добровільно піддасться й охреститься, то ще крім цього обіцяє підтвердити право. |
