«Батуринські Статті» І.Брюховецького (1664 р.)
(Витяги)
1. ...Великому государеві, цареві і великому князеві Олексієві Михайловичу, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержцеві, його царській пресвітлій величності. Війська Запорозького гетьман Іван Брюховецький, і судді, і полковники, і вся старшина били чолом, а в Батурині його царської пресвітлої величності таємних справ дякові Дементієві Башмакову та дякові Євстратові Фролову говорили, щоб великий государ, його царська пресвітла величність, пожалував їх, велів з огляду на скудність малоросійських жителів та зважаючи на розорення неприятелями городів і місцевості брати в них своєї царської пресвітлої величності ратним людям на харчування, які люди в малоросійських містах для захисту малоросійських жителів від ворогів нині є і надалі будуть: воєводам — по млину з двома колеса­ми, головам і полковникам — по п'ятдесят осмачок, підполковникам і майорам — по двадцять п'ять осмачок; ротмістрам і капітанам — по двадцять осьмачок, поручикам і прапорщикам, і сотникам — по десять осьмачок; рейтарам і драгунам, солдатам, стрільцям — по чотири осьмачки всякому чоловікові на рік муки житньої.
А коли малоросійських міст і повітів жителів обох боків Дніпра будуть в єднанні і милістю бога і великого государя, його царської пресвітлої величності, щастям ворогам відсіч буде дана і війна втихомириться, то збирання хлібних запасів на харчування ратних людей (буде відбуватися так), як великий государ, його царська пресвітля величність, укаже.
3. У «Переяславських статтях» 6 стаття написана: бути в Вій­ську Запорозькому реєстрових козаків шістдесят тисяч чоловік, а на жалування збирати їм і інших чинів людям в малоросійських посе­леннях у відповідності з указною статтею; і якщо відповідно до тієї статті стільки тисяч чоловік в козаках буде, то чи побори на них сповна будуть чи наполовину? А коли ми стояли в Глухові, то в той час тамтешні жителі і сторонні люди розповідали, що козаки, і міщани, і поселяни, і їх землі, і млини, і всякі угіддя, і ранди, і комори не переписані і оброків ні на що не накладено, і скільки нині в війську козаків, і скільки їм доведеться дати царського жалування на рік, і скільки з міщан, і з усяких їх угідь яких поборів зібрати на рік можна, то того тобі, гетьманові, і всій старшині невідомо. Також і козаки на услузі царської пресвітлої величності з тобою, гетьманом, і з вами, начальними людьми, без перепису бувають, не всі їздять в полки і з полків від'їжджають без вашої відпустки, по своїй волі, а інші і в військо не їздять, і проходить то їм даром; а якби козаки, і міщани, і їх землі, і млини, і всякі угіддя, і ранди, і комори були переписані, то те все було б відоме, і в розрахунках визначити число козаків, а з міщан, і з поселян, і з їх угідь побори (збирати було б) можна, і в ізбилих ніхто не буде.
І гетьман, і старшина, слухаючи цю статтю, говорили, що під цей воєнний час, коли вороги стоять над шиями, проводити реєстр і забирати казну не можна; а як воєнна пора минеться, то тоді буде можливим.
4. Коли по указу великого государя, його царської пресвітлої величності, для його великого государя справ їхали ми до тебе, гетьмана, і до старшини, то в дорозі чули ми від жителів малоросій­ських міст, що козелецькі, і остерські жителі, і багато інших кори­столюбців, скуповуючи всякий хліб у Глухові і в інших таких же жилих населених місцях, переправляють його за Дніпро для своєї користі без твого, гетьманського, і без вашого, старшинського, відома і цим у малоросійських містах підвищують ціну на хліб, а задніпровським зрадникам і татарам тим велику допомогу подають, то щоб надалі хліба, крім Києва (ніде) не продавати; а якщо такого розпорядження вчинити не можна для задніпрянських жителів, щоб вони схилялися під царської пресвітлої величності високу руку і з жителями тутешньої сторони Дніпра з'єднувалися, то їм би хліба веліти купити визначене число з твого, гетьманського, і вашого, старшинського, відома, і де їм купити, і через які міста провозити, то про це давати їм універсали, тоді вони це почнуть собі ставити в велику доброту (нашу) і один одному стануть це прославляти і від тамтешнього розорення схилятися на життя на тутешню сторону (Дніпра), тому що за Дніпром нині через ляхів та татар хліба сіяно мало. І гетьман, і старшина, слухаючи цю статтю, говорили, що про це суворі універсали давно вже видані і нині теж видані будуть.