“Конотопські статті” І. Самойловича (1672 р.)
(Витяги)

Про підданство Запорозького війська.
Бути в підданстві у великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича, всієї Великої, Малої і Білої Росії самодерж­ця, і в його, царської величності, благородних дітей, добровірного царевича і великого князя Феодора Олексійовича, всієї Великої, Малої і Білої Росії, добровірного государя царевича і великого князя Іоанна Олексійовича, всієї Великої, Малої і Білої Росії, добровірного царевича і великого князя Петра Олексійовича, всієї Великої, Малої і Білої Росії, та їхніх государських наслідників новообраному геть­ману Івану Самойловичу, обозному, суддям, писарю, полковникам, сотникам, усій старшині і всьому Запорозькому війську, людям усякого чину й віку, і черні за попередніми статтями, які постанов­лено при колишніх гетьманах, і за Глухівськими статтями, поста­новленими й ствердженими, і за обіцянкою гетьманською, всієї стар­шини та всього Запорозького війська, закріпленою перед святим Євангелієм і підписаною руками на тому, що ті статті самі в собі тримають.
Обозний Петр Забіла, і вся старшина, і козаки, вислухавши цю статтю, обіцялися великому государеві і його, царської величності, благородним дітям та їхнім наслідникам служити неодмінно до смерті життя свого.

Щоб гетьман без відома всього війська нікого не судив і не карав.
Били чолом великому государю, його царській величності, ге­неральні — обозний Петр Забіла, судді Іван Самойлов та Іван Домонтов, писар Карп Мокрієв,— полковники, сотники, вся старшина і все Запорозьке військо, щоб вони не терпіли ніякої неволі й жор­стокості від нашого новообраного гетьмана, як то було від зрадни­ка Демка, і щоб він над ними не чинив ніякого суду без поради всі­єї старшини і безневинно. А за переступ, коли хто в тому об'явить­ся, судом і доказом військовим [карав і відставляв від чину, коли хто того чину буде недостойний, також і з іншим військовим това­риством], і посполитим народом чинив не за волею, а за судом і правом.
Великий государ, його царська величність, ударував генераль­них — обозного Петра Забілу, суддів Івана Самойлова та Івана Домонтова, писаря Карпа Мокрієва,— всю старшину і хто буде після них, також все Запорозьке військо, велів бути цій статті за їхнім чолобиттям.

Щоб гетьман без відома царської величності і всього Запорозького війська ні про що не листувався з жодним стороннім монархом і з гетьманом Дорошенком та не чинив усних змовлянь.
Вони ж, генеральна старшина, обозний, судді, писар, і все За­порозьке військо били чолом великому государю, його царській ве­личності, щоб той-таки новообраний гетьман без указу великого го­сударя, його царської величності, і без поради їхньої, старшини, ні про що не писав до сторонніх монархів та до інших государів, а найбільше до Дорошенка, також не смів входити і в усні змовляння.
Великий государ, його царська величність, і тій статті вказав бути за їхнім чолобиттям.