КОЧУБЕЙ ВАСИЛЬ ЛЕОНТІЙОВИЧ [1640 -14(25).7. (за ін. дан., 15(26).7.) 1708]-український державний діяч кін. 17 - поч. 18 ст. Був управителем Генеральної Військової Канцелярії за гетьмана І. Самойловича. В 1687-99 - генеральний писар, в 1699-1708 - генеральний суддя. В 1706-08 призначався наказним гетьманом. К. був лідером антигетьманської старшинської опозиції, яка виступила проти участі України в антитурецькій каоліції в кін. 17 ст. Відносини з гетьманом ще більше загострились внаслідок відносин І.Мазепи з його дочкою Мотрею (див. М. Кочубей). Восени 1707 К., дізнавшись про таємні переговори І. Мазепи з польським королем С. Лещинським і шведським королем Карлом XII, підтриманий полтавським полковником І. Іскрою та частиною слобожанської старшини, написав донос на гетьмана царю Петру І. Був заарештований у Вітебську, у царській похідній канцелярії, куди К. та І. Іскра приїхали з доносом. Петро І, не повіривши їх словам, віддав обох до суду. Підчас слідства К. і його спільники, зазнавши тортур, зреклися своїх звинувачень проти гетьмана. За наказом царя страчені разом з І. Іскрою біля с. Борщагівки (тепер село Погребищенського р-ну Вінницької обл.).