РОКУ 1688
Войску казано готоватися на Запорожже под городки Ослам городок и Казикермен и липи и байдаки на борошно за пороги провадити; и тоей же зими усі полки повиходили и стояли по городах українних напоготові.
Але орди, почувши о поготовости войска, на Україну не входили, тилко на том боку Дніпра, на Волиню, шкоди починили за неосторожностію войск коронних.
А войско московское, не йдучи под городки, але прийшовши до ріки Самари, город уробили над рікою Самарю
Того ж року войско коронное стояло около Камянця Подольского, и так міли потребу э ордою білагородскою, що и корогвы утратили. А цесарскіе войска барзо турецкіе войска погромили и городов немало побрали знатних: Белурад, сербскую столицю з иншими городами поза Дунаем, и Соленик и иніе городы.Також игосподарь мултянский здался цесареві и татар барзо побил у своей землі»
и там при вшеляких запасах людом московским осадили военим немалим комоним и пішим, а войска козацкіе и московскіе назад повернули з старшиною своею.
Того ж року, августа 12, саранча великая била так, же усе войско укрила, и отвернули понад Дніпром вниз, и 13 августа знову от городов била, а от Донця знову великая саранча на войско наступила, и усе войско укрила и пошла у татарскіе поля.
Того ж року войска короніе стояли около Камянця Подолского и там міли потребу з ордою білагородскою и корогви утратили. А цесарскіе войска барзо турецкое войско погромили и городов немало побрали знатних: Белград, сербскую столицю, з иншими городами поза Дунаем, и Соленик и иніе городи.
Того ж року ходило войско козацкое по росказаню гетманском под Очаков и посад узяли, випалили и людей вистинали, тилко замок зостал вцілости.
Того ж року господар мултянский здался цесареві християнскому и татар барзо побил у своей земли.


РОКУ 1689
Зараз противко весни, у великий пост, притягли войска великіе з Москви з боярином Василіем Василіевичом Голіцином и иними бояри: Шеїном, Долгоруким, Змиевим, Шереметовим и инними войсками. С которими и гетман войска запорожского Иван Мазепа вийшол шостой неделі, в пост великий перед Воскресеніем Христовим и, со всіми полками городовими и охочими, и потягли ку Самарі. И там знявшися з войсками їх царских величеств, переправивши Самар, потягли, простуючи ку Перекопу мимо Січ, не займаючи турецких городков на Днепрі; которіе войска орда зостріла у миль дванадцять на Гайшинах, за которими йшли з боков докучаючи.
Оттоль, от Ганшина, за миль дві споткали солтанов два, оттоля ишли до Чорной Могили , где ночовали, и оттоль пошовши, хан сам споткал у двох милях от Чорной Могили, там била потреба великая, и там убито сина ханского и сина бейского перекопского; а оттоль, отвернувши от полку Стародубовского и Прилуцкого орда и скочивши на полк Сумский и Охтирский, там шкоду великую учинили, и там ночовали и рушили ку Коланчаку. Знову хан споткал войско з ордами и около войска обехал и труп своего сина и иних побрал, идучи коло войска, вішался, которого з армат бито моцно 6. И стали на Каланчаку, и хан пойшол до Перекопу; из Каланчаку, переночевавши, на Троицу под Перекоп прийшли с полудня, и там переночевавши, хан вислал на згоду. И не достаючи Перекопу, хочай войско охочо било до приступу, але боярин назад рушил з войсками, з нареканем усего войска, и простовали ку Днепру; которим білагородская орда зразу докучала по сторонах, хапаючи найбарзій московских людей. И прийшовши до Самари города, тяжшіе москва армати позоставляла, а войско по городах роспущено, и гетман до Батурина прийшол зараз по святом Петрі; але войско барзо замитилося, барзо хоровали, и коні барзо нужни поприходили, и многіе с Козаков померли, и коні попропадали, — а то усе з безводя замитилися.
Того ж часу, неділь дві тилко випочинувши, по указу їх царских величеств гетман Іван Мазепа на Москву пойшол с полковниками ніжинским, черніговским, миргородским и гадяцким, маючи з собою Козаков с пятсот. Где прийшовши, застал на Москві замішанину, щось противного противко великого государя царя Петра Алексіевича, але наших гетмана с козаками ласкаве принято и отпущено, здаровавши от їх царских величеств. А войска наши козацкіе стояли коло Днепра на залозі от татар до повороту гетманского, аж до святой Покрови.
Того ж часу за бунти на Москві бояр значних потрачено: Галіцина, Щогловитого, Неплюева и иних немало казнено, — и за тот поход, же, Перекопу не достаючи, вернулися, там много людей потративши и кошту царского немало.



РОКУ 1690
В Самарі, новом містечку, барзо мор великий, же усе вимерло и воевода зараз навесні , от которого и по инших містах появился мор.
Того ж року метрополит кіевский Гедеон Четвертенский помер, а на его місце обрано Варлама Ясинского, архимандриту кіевопечерского, перед Святою Троицею на том тижню, которий на Москву поехал по благословеніе.
Того ж року великая саранча била на Україні и коло Стародуба на Сівери; прийшла августа 9 и туда наворочала на краї литовскіе, але у Литву не йшла, зостала по Полісю коло Сожа; а тая, що ишла на Кіев, то пойшла в Полщу ку Шліонску и поза Дністром, и там на Волиню, коло Гродня и Берестя 7 Литовского; а инная тут на Україні, коло Ніжина й Чернігова и на Сівери коло Стародуба зазимовала. А барзо ишла широка и московских краев займала поза Свинском и Комарицкую волость зопсовала, збоже и усю ярину потравила, и жита, которіе застала непожатіе, усе поела, и так учинила дорожнету у збожжу : жито стало осмачка по золотих три и овес в той же цені, которого и мало било у Сівери, але з України доставали. И от того смроду саранчі коні хоріли и издихали и всякое бидло, бо с травою и саранчу пожирали, же и мясо їх смерділо саранчею, — и кури и гуси.
Того ж року, септеврия 14, на Воздвиженіе честного креста, у Стародубі запален двор нікоторого москвитина, з которого и церков барзо коштовная святого Николая згоріла и звониця звонами коштовними и дворов немало: а церков била уся маліованая и желізом білим покрита.
Того ж року до городка Самари козаки на залогу чергою полками ходили по чверти року а московское войско з воеводами зоставало.
Того ж року наше войско ходило под Очаков и посад спалили и много шкоди татарам починили.



РОКУ 1691
Война сроґая била у земли Венґерской войск цесарских с турецким, в которой войні Господь Бог помогл 3 войску цесарскому, же турецкое войско знесенно дощенту, над которим войском цесарским старшим бил ксіонже Дебадент енерал, а над турецким — вейзир и Текель венґерский. А тая война была под Баланкерем, недалеко Варадина; по которой поражці цесар заехал землю Венґерскую и Мултанскую, и до Волох свою залогу поставил в Сочаві, на той войш и самого вейзира убито, и войско турецкое знесено. А король полский з своїми войсками пойшол бил зниматися з войсками цесарскими, але, не дойшовши, от гор вернулся, бо зима надходила. И так о святой Покрові сніги великіе напали, заставши войска короніе [в поході ], барзо шкоду великую на конех понесли, бо мор на коней всчался, и так виздихали, же войско опішало, наветь и карети и вози скарбніе королевскіе волами мусіли провадити в Полщу. Залоги свої король поставил в Сочаві, у Сороці, и у Лямци; але постарому у Ясах господар от турчина зоставал. Любо так великое звітяжство цесар одержал, однак же отміна великая стала, бо войска цесарскіе, стоячи у Білграді, свояволю великую чинити почали над жонами тамошних жителей, чого они не терпячи, знову войска турецкіе подвели и поддали везирові Білград, где войска цесарского немало згинуло, и земля Сербская при турчину зоставала по самий Будин.



РОКУ 1692
Зараз зимою узяв відомость гетман запорожский Іван Мазепа, же орди великіе мают наміреня на Задніпря, противко которих вийшол з войсками и стал у Переясловлю. И так орди кримскіе з солтаном и білагородскіе зближили ко Днепру, и, подпавши на сей бок Дніпра, коло Домонтова и коло Бубнова, села пограбовали, Увідомившися, же войска коло Дніпра стоят и гетман сам, отвернули з своїми потугами назад, за которими ходил за Дніпр асаул Гамалія з войском, и не нагнавши, назад повернул, бо орди у свою землю повернули. И того ж часу виправил гетман часть своего войска городового и компанії на добрих конех, которіе, злучившися с полковником Семеном Паліем, ходили и міли ити под Тягиню, але стала великая росквась, ріки почали роспускати; еднак же пойшли, переправивши Бог, под Очаков, где Очаков увесь спалили и вистинали и, набравши здобичи, назад вернулись, але мало що з собою припровадили за великим бездорожем и своїх коней надтратили, тилко язика килкадесят припровадили, и розділившись на двое, Палій своїх послал до короля, а наше войско до їх царских величеств. Того ж року з енералной войсковой канцелярії канцелярист Петрик уйшол на Запороже, а з Запорожа до хана в Крим и почал хана поднимати на Україну на старшину українскую, до которогои запорожці пристали, чому хан и орди барзо ради и вийшли в поля, сподіваючися до себе з України войска прихиленія. И вийшовши он Петрик, з ордами под Самар город, посад спалил и Китай город до себе привернул и Царичанку, и купа немалая до оного зобралась з розних городов. Против которого гетман Іван Мазепа войско скупил з московским войском и передом послал полки: Миргородцкий, Прилуцкий, Гадяцкий и Лубенский з иншими войсками, а сам под Полтавою стал с табором. И оная орда с тим Петриком уступила назад под Крим, не даючи бою жадного, а гетман под Лохвицю уступил з войсками своїми, а потом по указу їх царских величеств роспущено войско по домах.



РОКУ 1693
На початку того року зимою орди вийшли з сином ханским и Петрик з ними, хотячи на Україну ити. О которих увідомившися от запорожцов, гетман Мазепа, и зобравши войска, против них рушил до Гадяча, а орди юже коло Полтави зоставали. Которіе узявши відомость о войсках, за гетманом наступуючих, назад уступили у свою землю, але шкоду учинили коло Полтави и у слободах московских. И так гетман, наступаючи, жадной битви с оними не міл, уступил назад з войсками своїми; а турецкое войско того прошлого літа великую шкоду отнесло от цесара християнского.


РОКУ 1694
О масляници вийшовши, орди великіе шкоди починили по селах коло Переясловля, от Иржищева и Стаек села повибирали за несправою полковника переясловского молодого, же войска наши задержал, не пустивши ку Переясловлю, жалуючи ста задля коней, которим то бідним людем помочи не дали компанії, ні сердюки, которіе стояли коло Дніпра, плату беручи и хліб у людей.
Того ж року посла великого татарского, которий зоставал на Москві роков три, отпущено у свою землю з честю на Батурин.
Того ж року войско ходило полку Кіевского и Переясловского и компанії под Очаков, и спустошили Очаков увесь и посаду, и килка корогвей войска турецкого збили наголову и корогви побрали, и ясиру сот на три живцем пригнали до Батурина, над которими бил старший Палій, и его войска ходили; а хан ходил цесару своему на помоч, бо турецкіе войска збити зостали.
Того ж року гетман Іван Мазепа посилал войско немалое, над которими старшим ходил полковник черніговский Яков Лизогуб, з которим войска било болей тисячи двадцяти, которіе били за Дністром на Буджаку, и села попустошили, и много ясиру набрали и иной здобичи, и вцілости повернули, бо орди при турецком войску били противко цесара християнского. А запорожское войско ходили под Перекоп и там над Білим морем вежу виняли и армат штук осм узяли и иніе річи и ясиру, и всі вцілости повернули до коша, любо и міли в отході потребу з солтаном Нурадин, которий нічого не вскурал.


РОКУ 1695
Наше войско стало усе зимою коло Днепра в нових городках и по старих городах, где орда, узявши язика под Кропивною, же войско в готовости зостает, отвернувши у державу королевскую, великіе шкоди починили. А навесні вийшовши около Лвова и саміе предмістя лвовскіе вистинали по самую браму, и войска коронного поразили, заледво гетман Яблоновский отборонился, а волости попустошили.
Того ж року, навесну, повеліл его царское величество Петр Алексіевич ити войною под Азов и гетманові Івану Мазепі под городки Казикермен, що и зараз вийшли и царского величества боярин Борис Петрович Шереметов, и у Переволочной тие войска переправились на тот бок Днепра о святом пророку Ілії, и пойшли под городъки войска великіе.
Того ж року солтан з ордою білагородскою, зайшовши у Поліся несподівано, слободи попустошил и Хвастов опалив по самий город , що било коней, бидла — усе позабирали. А войско з Палієм не било скуплено, и по станції много їх пропало, и жадного отпору не дали татаром, полковник Палій пішо ухопился у городок, а напотим з солтаном розмовлял и хліба и напою оним вивозил, один другого даруючи.
Місяця іюля стали наши войска под Казикерменом и оточили войска шанцями армати около муров, и подкоп один учинили, которіе вал вирвали. Там же великіе ґранати в город пускали, которіе барзо великую трудность чинили турком, в городі зостаючим. Чого не могли витривати турки — почали просити у згоду, и тот город отдали, але и самих побрано в неволю и розобрали часть москва и часть гетман межи свої войска. Также и другіе городки: Ослам городок и Тавань учинили, и усі, що там били, в козацких руках зостали. И в той потребі полковник миргородский, Данило Апостол (которий послі и гетманом бил) знатную паче протчиїх показивал храбрость. И того ж часу Казикермен розвалили войска доґрунту, а в других городках войска козацкие стали за росказаніем гетмана запорожского Івана Мазепи, а тое стало іюля.
Того ж року вийшли войска великіе его царского величества конніе и пішие под Азов, и сам его царское величество Петр Алексіевич високою своею царскою особою водою, суднами, з войсками великими, Доном рікою подъступил под Азов, город турецкий, и оного доставал, около попустошил. Тилко ж самого города не достали, около которого усе літо стояли, и зоставивши войско поблизу Азова свої, его царское величество на зиму повернуть на Москву изволил.


РОКУ 1696
«Тогда ж, по отшествії татар, Мазепа всіх казикерменских турков чрез полковников: Михайла Бороховича гадяцкого да Ивана Мировича переяславского, да Константія Мокіевича кіевского послал в Москву, которіе великую милость и жалованье от царского величества получивши, и в домы отпущенны. Итого ж року по смерти царского величества государя царя Иоана Алексіевича, виправился повторно под Азов его царское величество государь Петр Алексіевичь, с множайшими войсками и военними силами и запасами стройно, куда повеліл и малороссійскаго войска 25 000 скупить, которое тот час гетьман Мазепа виправив, опреділив над ними комендира черніговского полковника Якова Лизогуба и с ним полковников: гадяцкого Михайла Бороховича, прилуцкого Дмитрія Горленка и лубенского Леонтія Свічку, компанії федков и сердюцкій Кожуховского полка, которіе туда в Петров пост приспішившіе, поставленны за Азовом, вниз Дону, от моря и Кубанской орди, и отняли тім коммунікацію полевым татарам с азовскими сидільцами в совітах и в посилках запасов. А его величество став судном на устю Дону, не пустил к Азову турков, кораблями пришедших з моря. Что видя татаре, всіма силами нападали на козацкій обоз, желая хотя на конях взять турков з суден їх до Азова для помочи, но не могли того доказать. На послідок же, что турки азовскії, водою ночю проездя, давали осебі знать орді, а орда с поля туркам корабельним, и того козаки досмотрившися, страж над рікою утвердили. Однак когда из города турки випором и з поля орда на козацкій обоз шкодливо нападать стали, тогда козаки, німецких подъкопов и штурмов не дожидаясь, сами дерзновенною охотою чрез вал азовскій с турками великій бой въщинили, і цілій день в огні страшном на непріятеля валячися, прислугу свою государю явили там, з оружя палячи непохибно и с копійми на стіны скачучи, — не только турков стрільбою, но и зручь ламали и убывали, хоругвы їх хватали, и канатами водними за палі градскіе закидая, з валу оные ворочали и в город діру учинили; но и на діру тую одни других в город же увалитися тиснули и заохочали. А так турки, не могучи Козаков оружем отъбити, мішками з порохом, приправляя огонь, за стіни кидали и Козаков ожигали, потом ров глубокій в городі близ штурму ископали на упад козакам. Но ні мішки, ни ров не помогли туркам. Козаки бо, когда турецкій блякавз 17 дня іюля подъкопали и, одного ночью доставши, четири армати там и протчего възяли, тогда турки, рано увідавши сіе, такъже и тое, что они ж смиліе собираются в великіе партії и, не щадя себе, силно нападать на город начинают, пред очима его царского величества, дня 18 іюля замахали шапками, и хоругвами наклонивши, стали на мир възивать и милости у государя просить, что и получили. И в 19 числі, в неділю, азовцы боярину и воеводі Алексію Семеновичу Шеїну, при государі там бывшом, город с аммуниціею и со всім отъдали; сами же з женами и дітьми отпущены свободно на низ Доном до Кагамлика в 18 боярах. И тогда ж, дабы козаки азовцов не чепали, данно с казны монаршей на 25 000 радових 25 000 рублей, а на старшину полковую и сотников и на знатнійшее товариство по 15 червонцов, гетьмана же наказного с полковниками особливо жалованно. А на той час гетьман Мазепа стоял на Коломаку»
На початку того року, зараз по Рождестві Христовом, вийшли орди великіе: кримскіе, чаркаскіе и білагородскіе и, скупившися, доставали Китайгородка, и не достали. О которих силах татарских увідомившися гетман наш запорожский Іван Мазепа, не допускаючи далій оним неприятелем распростиратися и пустошити України, скупивши войска свої, вийшол противко них на Прилуку, на Лохвицу да на Гадячое. О котором поході гетманском увідомившися, орда назад повернули от Говтви, жадного городка не винявши, тилко в тих краях села попустошили. А гетман с войсками своїми назад повернул, пославши за ними полковника прилуцкого Дмитра Лазаренка и Івана Романовского з войсками, которіе в поля за ними вийшли, але їм орда жадного отвороту не чинила, которіе вцілости назад повернули.
Того ж року его царского величества сили великіе двигнулись под Азов землею и водою, и сам вийшол зимою; и прислал указ свой царский до гетмана запорожского Івана Мазепи, жеби войска козацкого слал туда ж тисячей двадцять пять. Що на росказанія его царского величества послал полковников: черніговского Якова Лизогуба, прилуцкого Дмитра Лазаренка, лубенского Леона Свічку, гадяцкого Бороховича и компанію и сердюков, жеби било сполна тисячей двадцять пять; которіе в поході том от орди міли перепону, але добрий отпор дали орді, и притягнули под Азов до его царского величества. Над которими козаками наказним гетманом Яков Лизогуб, полковник черніговский, а полковники — прилуцкий Дмитро Лазаренко Горленко, лубенский Свічка а гадяцкий Борохович. Где войска стояли его царского величества под Азовом, достаючи города и маючи потребу з войсками турецкими на морі, не допускаючи турков до Азова, которих на воді побили. И так юля 19 за позволеніем [божіїм] узяли город Азов, а найболше за отвагою Козаков, которіе сами охоту узявши, отважившися, опановали вежу, которая усего города боронила, и из тоей вежі козаки разили турков в городі, же не могли себе боронити, которіе мусіли просити о милосердие и здали город; тилко тое собі упросили у его царского величества, жеби оним волно у свою землю пойти. На що его царское величество зезволил, отобравши город зо всім запасом, строенніем градским, и оних турков обложенцев казал забрати у будари на килкадесят суден и отвезти за море Азовское, у турецкую землю. И город Азов его царское величество своїми людми осадил, и що зготованного през войну, зараз направляти росказал и церкви будовати; а козацкое войско, ударовавши, отпустил з честю и подякованям гетманові до городов.
А на тот час гетман Іван Мазепа стоял на Коломаку з боярином Шереметом, з силою білагородскою, противко хана и орди кримской, которіе там же стояли в полях, тилко ж до нашего войска не зближались, сподіваючись наших войск ку собі, бо міл певного язика наших Козаков, которих подезд человіка полтораста розгромил и побрал и самого вожа Фляку з Полтави.
Поворочаючи его царское величество от Азова, прислал указ, жеби гетман в малой купі до его царского величества ехал, переймуючи в дорозі. Що зараз поехал гетман и застал его царское величество в Рибном, и там поклон свой отдал, где ласкавого цара на себе и на усе войско [иміл и ], такая великая милость его царского величества била, же изволил своею битностію у господі у гетмана гуляти и обідати и през цалий день гетманові Івану Мазепі з собою сидіти, напотом з ласкою отпустил на Україну, а сам его царское величество на Москву повернул.
Того ж року король полский Ян Собеский помер, и ляхи межи собою турбацію великую міли, не хотячи королем сина Собеского, змерлого короля, и из собою жолніре билися.


РОКУ 1697
На Москві з бояр Іван Соковник, Александр Цыслер, Пушкин, козак донский, стрелець стрименніе, совіт собі учинивши, жеби конечне его царское величество Петра Алексіевича убити, и на тое юже наготовалися. Що о той їх злой раді стрелец вивідавшися, в той же раді будучи, обявил его царскому величеству. Которих зараз побрано, не даючи той їх злой раді до совершенія прийти, и на очной ставці сами доброволне призналися, за що карность подняли: голови їх поутинано и на полях на мурованом столпі повішано на лобном місті, и трупов їх не дано ховати — там же лежали, над которими сторожа била, що ся діяло на другой неделі святого великого поста.
Того ж року указ его царского величества судна готовати на море, що тоей же зими много суден морских наготовано так московских, як и козацких, которіе готовани коло Десни ріки, у лісах Бранских и Трубецких, и усюда униз Десни, и на двор гетманский.
Того ж року, навесні, по Воскресенії Христовом, тие судна московскіе рушили вперед з людем его царского величества московским, над которими посланий Неплюев, также и вапно в суднах на будуваня города Казикермена, що у турков отнято. И козацкіе судна з борошном и из людем военим Десною рікою у Дніпр рушили. И сам гетман Мазепа, скупивши усі полки, ишол на Україну на Коломак, и там свокупившися з боярином Долгоруким, ишли на Самар и ку Дніпру, ку Кодакові. И так войска, перебравши, часть оставили на заставі, при полковнику миргородском Данилу Апостолу, на сем боку Дніпра от татар, которіе в поготовости зоставали. А сам гетман с иншими полками, переправивши Дніпр у Кодака, униз Дніпра пойшол; а судна тіе морскіе переправляли пороги, що с трудностію великою їм било и из шкодою, бо судна великие на спад води прийшли. Где зараз войска турецкіе піша и конно и хан з ордами притягнули и піхоту турецкую у Аслан городок упровадили, бо козаки запорожскіе оний покинули били. И там с тих вежей з армат на Шинґерей городок докучали барзо козакам и до Тавані, а з другой сторони от Казикермена орда білагородская, и где Козаков сот на дві комоника погромили. И так там трудность немалая нашему войску била, бо щочас войско турецкое прибувало полем и водою, сили великіе, узявши відомость, же гетман з войсками прибил на фундованя тих городков и москва з ним посполу на осаженіе тих городков людми военими.
Що видячи гетман, же сили великіе и тіе спод Азова турецкіе притягли, и не могучи ждати битви в полю, же в малой купі войска бил, осадивши людми военими Аслан городок и Казикермен, сам с старшиною уступил уверх Дніпра ку городом и там промисл чинил, посилаючи войска так городових полков, як и Козаков запорожских на посилок тим козаком и москві, которіе стали в обложеню у Тавани и Казикермена 5, которіе чрез усю осень з оними міли потребу, бо великие приступи турки чинили до нашого войска и гранатами, але за ласкою божею утіхи не отнесли, бо на приступах болше шести тисяч турков полегло, аж трупу не могли переховати.
Того ж року его царское величество Петр Алексіевич ходил по чужих землях, бил у Ризі городі незнаемо и в Курляндиї у Митаві, там знаємо гулял у ксіонженця курляндского, а оттоль до Кролевця пруского и там юже значне з курфістром гулялы и болей тиждня змешкал, бо хотіл ся з цесарем римским и с папіжом видіти; але перепоною тому сталъся француз, сторожу военную усюды маючи. И так послов своїх великих послал до цесара, а сам до Амстердаму пойшол морем и там зимовал.
А войско наше, з обложеня од турков и татар волное зоставши, на зиму пришло до городов, але барзо нездорово: многіе померлы в домах. А в Тавани зостал московский воевода з людмы своїми и часть Козаков полку Ніжинского, переміняючися; а тіе козаки запорозкіе, що зоставалы в обложеню, вийшли в городы, которим дано плату по шесть коп й по кунтушу тузинковому на полътори тисячи Козаков из казни его царского величества.
Того ж року й короля полского, ксіонженця саксонского Августа, наставилы. А гетман литовскій Сапіга, що не хотіл покоритися новому королеві , тулялъся по чужих сторонах, которого маетности внівец спустошилы шляхта, починивши собі ротмистров и полковников,
й, оставивши свої дворы, великим тумултом войска усю зиму пустошилы оного гетмана литовского Сапіги маетносты, шукаючи его, жебы згубыти.


РОКУ 1698
Зараз навесні войска скупившися московскіе з нашимы, тоест з гетманом Мазепою, пойшли под городки на Низ й там укгрунтовали Казикермен й Тавань и там літовали, маючи з татармы подчас потребу, а межи Пречистимы повернули ку городам, осадивши Казикермен й Тавань людмы военнимы.
Того ж року его царское величество Петр Алексіевич бил бытностію своею у місяці юні у Відню у цесара христіянского, где оного барзо приймовано з великим коштом, як царя, и почесть вираживано великую, где свої річи монаршиї отправивши, повернул щасливе. Того ж часу и в Липску бил и в иних городах німецких и видівся з королем полским Августом, и краем литовским на Смоленско у свою землю Московскую на столицю приехал перед святим Семионом днем.
А войска московскіе и козацкіе з гетманом Мазепою, збудовавши Казикермен город, маючи килка утарчок з татари и з войсками турецкими, и зоставивши люду спотребу в Тавани и в Казикермени московского и козацкого, повернули на Україну в місяці септеврії.
Его царское величество, приехавши на Москву, чинил росмотр межи бояри и стрелцями, которіе ся были збунтовали в небитности его царского величества на Москві и отступили своїх старших, которіе били зоставлени от граници шведской, и прийшли без указу под город Москву, и то задля яких бунтов, що ся на них перевело и сами признали на себе. И так по указу его царского величества полъчварти тисячи велено повісить, и по усіх улицах и по дорогах повішано, которих не казано ховати.
А сам его царское величество до Вороніжа зехал ку Дону, где судна морскіе готовано, и там до Рождества Христова змешкал.


Року 1699.
Турки с великим государем царем Петром Алексіевичем на тридцять, а с цесарем и королем польским на двадцать літ примирилися. И Камянец Подольскій королеві польскому турчин сентября в 13 день отъдал в прежнее владініе.
Того ж року на Москві чин стрелецкій отставлено за їх бунты: одних вытраченно, вывішанно, а ліпших в салдати поверстано, а инных у силку зослано, — и такій гнів был на їх царскій, же кильком сам головы постынал; а з дворов боярских кабельных слуг у салдати побранно и из маетностей монастырских и боярских з двадцяти пяти салдата выставливанно зо всім нарядом, оружем, харчею и одежею.
Того ж року войска козацкіе покоя ради никуда не ходилы, но в доміх пробували, на войну же з шведом только заводилися».
Где и гетман Мазепа ездил за указом царским и повернул на свята рождеетвенскіе до Гадячого, а его царское величество в Москву. Где прибувши, на Москві, тот труп, що стрелцов вішано, росказал, позбираючи, ховати у землю, але инних многих казал потратити за тую вину, — а тая вина тих стрелцов, же в небитносты его царского величества на Москві, хотіли иного царя наставляти и німчинов всіх вибити. А вступивши в пост великий, знову до Вороніжа пойшол, и войска многіе туда поспішали — московскіе и німецкіе, которих много затягових на Москву прийшло из жонами, а найболшей задля водного походу на окрентах, яко знаючихся на том военом походу, жеби при них и московский люд призвичаїлся.
Того ж року з турчином почали зачинати згоду цесар християнский и король полский, его царское величество и виправили послов до турчина, и войска у дворах зоставали — ускромилася война на усі сторони, але теж был на Україні, иле волости и немал усюди дорожнета была, тилко з Сівери додавали збожа, хочай дорого, а у Кіеві жита дойница по пять золотих была.
Того ж року, септеврія 13, турчин Камянец Подолский отдал королеві полскому Августові, учинивши згоду на літ двадцять два.


РОКУ 1700
Стала згода его царского величества с турчином на роков тридцять, и отпущено посла московского з Царигорода Українцова з честю.
Того ж року король полский Август Вторій зачал войну з королем шведским Каролюсом, войском своїм потягнул под Ригу, опроч войска короного и литовского, где стояли усе літо. А о Воздвиженії честного креста по указу его царского величества гетман запорожский Іван Мазепа послал своего войска на помоч королеві полскому часть з розних полков. Тоей же осени по указу его царского величества войска запорожского немалую часть послал гетман Мазепа з своїм сестренцем, полковником ніжинским Іваном Обидовским и з арматами до Великого Новагорода. Тая война зачалась зразу щасливо, бо городов войска царские, с козаками, с полковником полтавским и иних полков частю наперед прислани, побрали и самий Ругодев облегли, але за злою радою німецкою не доставали, тим убезпечаючи царское величество, же подъдадуть город доброволке, и тая зрада от тих же офіцеров німцов, зостаючих у войску московском, [послідовала, же] доставане города пойшло упроволоку . А тим часом притягнул король шведскій з своїми войсками немалими, а передное войско почувши, Шереметов и козаки с оними споткалися и добре шведов сперли и рубали под городом Ковлем. Любо першей московское и козацкое войско сперли, где и шляхти смоленской немало полегло, але наши шведов того ж часу много побили, и видячи и маючи певних язиков, же сам король шведский з великими потугами наступает, мусіли до окопов царских уступити, а шведи вслід за ними прийшли. А царское величество на тот час спод Ругодева з окопов виехал до Новагорода Великого в понеделок, а у вовторок шведи, маючи, подобно, змову з німцами офіцерами московскими , бо їх там проважено на тую квартиру, где мало люду было московского бойного, а уся старшина была німецкая межи войском московским, и так що схотіли, шведові учинили, навет з армат тилко килко раз и вистрелили, и то вгору.
А шведи безпечне ишли в окопи и того ж дня усі сили царскіе розбили, иле змогли, рубали, бояр високородних побито, а иніе на реці Норов, которая межи Ругодевом и Івангородом барзо бистрая идет, многіе потонули, Борис Петрович Шереметов ледво уйшол , а царевича [Меретинского ] , которий бил енералом, князя Якова Долгорукова, князя Луку Долгорукова ж, да князя Івана Долгорукова ж, да князя Івана Юріевича Трубецкого и инних многих князей и енералов в неволю взято. Армати усі и скарби царскіе и запаси военіе шведи побрали, а оних армат болших двісті штук узяли, а мілких, иле в полках било, усі побрали. Адам Адамович Вейд, енерал, з своїми полками одержался бил, але и тот мусіл ся здати, казну его царского величества грошовую палобув тридцять шесть шведом ототдал.
И так тие три полки обобравши оружже и сукні, самих голих чрез мост часть пустили, и тот мост подрубавши, много потопили, а самого енерала в неволю взяли. А войско козацкое, которое послано было з сестренцем гетманским, полковником ніжинским Обидовским, на тот час не поспішило, которых било тисячей з двадцять. И юже тое войско козацкое там на границі стояло под містечком Печерами и не давали шведом пустошити городов московских, бо войска московскіе розно пойшли, которих знову зобрано [и к войні] построено. А его царское величество, на Москву зехавши, знову войска великіе собрав, и армати построїли, — на них спіж четвертую часть звонов со всего панства московского з церквей и монастирей збирано, и усе споражено, як надлежить до войни.


РОКУ 1701
Его царское величество з королем полским Августом міл сезд в городі Друї, над Двиною рікою, ниже Полоцка. Того ж часу войска запорожського з Січи на килка тисачей по указу царском пойшло до Пскова и полк Гадяцкий увесь, а компанія и сердюки там зимовали, а полки отпущени до городов по смерти небожчика Обидовского, полковника ніжинского, которий там своею смертію умерл в літех молодих.
Того ж року по указу его царского величества прказано, по першом одіянії німецком и венґерском и инний новий строй, или одіяніе, німецкое носити усім людем на Москві, а ежели би хто не хотіл, того карано.
Того ж року вибирано с московских людей з жонами и з дітми и зо всім проважено на мешканя в новий город, нижей Азова ку морю.
Того ж року по указу его царского величества гетман же Мазепа со всіми войсками и з арматами вийшол на войска против шведов, трактом на Могилев, где в Могилеві на Дніпрі мост намостили задля переходу. Але указ царский прийшол, жеби гетман послал наказного гетмана, с ним двадцяти тисячей пославши, и наказним гетманом пойшол полковник миргородский Даниїл Апостол з иншими полковниками, а гетман з армати войсковими и инними вернулся назад, що юж полк Стародубовский з Могилева назад вернулся.
Того ж року войска литовскіе, межи собою учинивши списковое войско, межи собою почали, а звлаща городи Сапіжини воевали, місто Дубровную и Гайшин вирубали, монастир Кутенскій зрабовали, в котором много скарбов побрали.
Того ж роко войска, которіе посилани били от его царского величества з боярином Репнином на помощ королеві полскому под Ригу, там розбито, и королевское войско сасов и городи, которіе бил король полский побрал, знову шведи отшукали, в Курляндії Митаву и Бірже опановали и своїми войсками осадили, бо сам король полский не бил у войску, а король шведский сам был, при котором и войска французского] немалие сили. А городок, албо замок Диямунт под Ригою, людми московскими осажено, которіе отдержалися, не подалися войску шведскому, а войска коронного, ані литовского жадного жолніра не било под Ригою у войску королевском, бо на тую войну не зезволяли королеві з шведом.
Того ж року войско козацкое запорожское, що з Січи било пришло по указу царском до Пскова на шведское войско, которіе землю шведскую воевали, отпущено назад, же кривду чинило и московским людем, и плата на них виходила великая. Которіе назад ишли краем литовским на Полоцко, и їх затягнено на службу к Сапіги от слуги его Юревича противко войска спискового (которое было с Потієм, воеводою витепским), которіе плюндровали маетности Сапіжиї и монастир Кутенский зрабовали, и місто Дубровную, и Гайшин вирубали. И так тот Юревич з тими козаками перше под Могилевом міл потребу, и їх [спискових] козаки прогнали; а списковое войско, с князем Оґинским, Стеткевичом и иними панами станули у Головчині, прибираючися на оного Юревича и Козаков запорожцев, которіе упередили оних и на світаню розбили списковое войско, так що їх мало увойшло, и тот Головчин зрабовали и внівец обернули; и козаки запорожці, оставивши того Юревича, пойшли на Україну, хочай оним и платил добре, а иніе там зостали и под Могилевом того ж часу былися и много там шкоди починили.
Того ж року войска царского величества з козакамы, з полком Миргородским и Гадяцким и иннимы ходилы под город Юрев ливонский, где войска шведскіе зоставались, и там з нимы міли великую войну, и войска шведскіе не додержалы, и так за ласкою божією, розбиты дощенту, и город Юрев ливонскій люде царскіе опановалы и армат штук на чотириста у шведов отнялы й з побідою вернулися. А наши войска козацкіе з наказним гетманом Данилом Апостолом домов отступилы, тилко зоставивши там компанії охочого войска два полки.
Того ж року войска шведскіе в краї литовскіе увойшли и Ковно опановали были и чатами коло Вилні ґрассовали, що міщане виллинскії многіе до Ґданска з маетностми уходили, бо Сапіга з шведами зоставал против короля и Речи посполитой. Где великое спустошеня сталося в краях литовских от спискових и їх противних сапіжинцов, и от Юревича, и от людей от него затягових на тую войну за гроши.


РОКУ 1702
Того ж року навесні просили панове литовские о посилок гетмана запорожского Ивана Мазепу под Бихов, жеби шведов не допустити до Бихова, аже за позволенем его царского величества послано часть полку Стародубовского і войска охочого на килка тисяч, а полк Черніговский увесь пошол до Пскова.
Того ж году король шведск