КРАЙОВА КОНСТИТУЦІЯ ДЛЯ ГАЛИЧИНИ 1850 - видана австрійським урядом з метою згладження національних суперечностей в краю, де поляки становили 45,9% населення, українці - 45,4%, євреї - 7,-1% та інші - 1,6%. К.к. для Г., порушуючи єдність краю, ділила його на три округи (Краківський, Львівський і Станіславівсь-кий), тобто, чисто польський, змішаний польсько-український і чисто український. Очолював крайову адміністрацію намісник, якому підпорядковувалися призначені сеймовими куріями президенти округів. Крайове «представництво» за конституцією повинно було складатися з трьох сеймових курій: Львівська - 50 депутатів, Краківська - 58, Станіславська (тепер Івано-Франківська) - 42. Депутати обиралися прямими виборами на б років при наявності майнового цензу. Компетенція курій зводилася, головним чином, до питань господарського характеру, і їх рішення вимагали затвердження імператора. Виконавчим органом усіх трьох курій був спільний Крайовий виділ (комітет) у складі 15 членів, обраних порівну куріями. Спільним законодавчим органом усіх трьох округів Галичини був Центральний виділ у складі S3 членів (15 членів Крайового комітету і по б депутатів від кожної курії). Компетенція Центрального виділу зводилася до розгляду питань, які конституція вважала спільними для всього краю. Намісник краю, а також президенти округів і призначені ними комісари контролювали діяльність сеймових курій і Центрального виділу, беручи в обов'язовому порядку участь в їх засіданнях. Водночас з К.к. було опубліковано положення про вибори, яке регулювало порядок утворення виборчих округів, складання списків виборців, порядок голосування і підрахунку голосів, видання посвідчення про обрання та перевірку повноважень депутатів. К.к. для Г. так і не була введена в дію і офіційно скасована розпорядженням імператора від 21.12.1851.