КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО ГРИГОРІЙ ФЕДОРОВИЧ [справжн. прізвище - Квітка, літ. псевд. Грицько Основ'яненко; 18.(29).11.1778 - 8.(20).8.1843] -перший видатний прозаїк нової української літератури, відомий громадсько-культурний діяч. Н. у с. Основі (тепер у межах Харкова). Походив з козацько-старшинського роду. Здобув домашню освіту. У 23 роки вступив до Курязького монастиря, але через чотири роки повернувся до світського життя. Був комісаром у народному ополченні, повітовим предводителем дворянства (1817-28), згодом - головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському ун-ті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 - його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838). К.-О. був прихильником ідеї вдосконалення суспільства шляхом реформ та впливу на нього засобами літературного і театрального мистецтва. Головним творчим принципом вважав “писання з натури”, орієнтацію на живу навколишню дійсність. Виступав з пропагандою народної теми в літературі, був переконаний в позастановій цінності особистості. Свої перші твори друкував у ж-лі “Украинский Вестник”, який видавав у 1816-17 разом з Р.Гонорським і Є. Філоматським. Писав українською і російською мовами. В 20-х рр. виступив з комедіями - “Приезжий из столиць”, или суматоха в уездном городе” (1827, опубл. 1840), “Дворянские выборы”, “Шельменко-денщик” та ін. Спираючись на літературну традицію, започатковану І. Котляревським, народну пісенність і гумор, К.-О. написав популярні і досі комедію “Сватання на Гончарівці” (1835) та п'єсу “Шельменко-денщик” (1840). Українські прозові твори К.-О. поділяються на дві основні групи: бурлескно-реалістичні (“Солдатський патрет”, “Мертвецький великдень”, “От тобі і скарб”, “Пархімове снідання”, “Підбрехач”, повість “Конотопська відьма”) та сентиментально-реалістичні повісті (“Маруся”, 1834; “Козир-дівка”, 1838; “Сердешна Оксана”, 1841; “Щира любов”). Серед кращих творів російською мовою - роман “Пан Халявский” (1840), повісті “Жизнь и приключения Столбикова” (1841), “Ганнуся”, “Панна Сотникивна”, історико-художні та етнографічні нариси “Головатый” (1839), “Украинцы” (1841), “История театра в Харькове” (1841), “1812 рік в провінції”, т.зв. фізіологічні нариси - “Ярмарка” (1840), “Знахарь” (1841). Кращі твори К.-О. одними з перших представляли українську літературу європейським читачам. У 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою “Сердешну Оксану”. Твори К.-О. перекладено на польську, болгарську, чеську та ін.мови. З К.-О. листувався Т, Шевченко. Поет давав позитивні відгуки на його твори, присвятив йому вірш “До Основ'яненка” (“Б'ють пороги; місяць сходить”; 1839) та виконав ілюстрації “Знахар” і “Панна Сотниківна” до однойменних творів К.-О.

  К.-О. носить почесне ім'я “батька української прози”. Його повісті, сюжети яких розгортаються поза соціальними конфліктами, з ідеально-цнотливими і побожними героями, є типовим зразком українського сентименталізму. Творчість К.-О. справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема т. зв. етнографічної школи.