КОБИЛИЦЯ ЛУК'ЯН (1812 - 24.10.1851) -український громадсько-політичний діяч, керівник національно-визвольного селянського руху на Буковині в 40-х рр. 19 ст. Н, у с.Путилі-Сторонець (тепер с. Путила Чернівецької обл.) в сім'ї селянина-кріпака. В 1839 К. був обраний селянамиуповноваженим, якомудоручалося відстоювати громадські інтереси. Проте звернення К. та інших уповноважених у державні установи з приводу утисків соціально-національних прав українського населення залишалися без наслідків. У 1843-44 К. очолив виступи селян 22 громад, які рішуче відмовлялися відробляти панщину, самочинно переобрали сільську старшину, висунули вимоги відкриття українських шкіл, вільного користування лісами і пасовиськами, зажадали переведення їх на становище державних селян. У березні 1844 повстання було придушено за допомогою урядових військ, а К, заарештовано і ув'язнено. Під час Революції 1848-49 в Австрійській імперії селяни Буковини обрали К. депутатом парламенту. В австрійському парламенті К. виступив за надання політичної автономії Буковині і приєднання її до Галичини, вимагав скасування кріпацтва і передачу селянам землі без викупу. В листопаді 1848 на багатолюдних зборах у Вижниці закликав селян до повстання. Селянські виступи під керівництвом К. тривали до літа 1849. У квітні 1850 К. був заарештований у Жаб'єму. Після катувань в ув'язненні він тяжко захворів. Його вислали до м. Гура-Гумора (тепер Гура-Гуморулуй, Румунія), де він і помер. Героїчна боротьба К. оспівана в народних піснях. Високу оцінку діяльності К. дав І. Франко.