КОБРИНСЬКА НАТАЛІЯ (8.6.1855-22.1.1920) - українська письменниця і громадська діячка, засновниця жіночого емансипаційного руху в Галичині. Н. у с. Белелуї (тепер Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.). Довгий час жила в Болехові. Знання здобула шляхом самоосвіти. В 1884 організувала у Станіславові (тепер Івано-Франківськ) «Товариство Руських Жінок», була ініціатором видання альманахів «Перший вінок» (1887), «Нашадоля» (1893-96), «Жіноча бібліотека» (1912), в яких багато уваги приділялося проблемам жіночої емансипації, окреслювалися основні ідеї жіночого руху в Галичині. В 1891 скликала у Стрию перше жіноче віче. Літературну діяльність розпочала в 1883. Головною темою її творів стала доля жінки в тогочасному суспільстві. Основні збірки прозових творів: «Дух часу» (1899), «Ядзя і Катруся», «Казки» (1904). У 1914-17 К. створила ряд оповідань і нарисів на антивоєнну тематику - «Полишений» (1914-15), «Свічка горить» (1915), «Каліка» (1916-17), «Брати» (1917), «На цвинтарі», «Кінь» та ін. Виступала з статтями про жіночий рух, на літературну та фольклорну тематику («Про «Нору» Г.Ібсена, 1900; «Символізм в народній пісні», 1905 тощо).