КОВАЛЕВСЬКИЙ МАКСИМ МАКСИМОВИЧ [2.8(8.9).1851 - 23.3(5.4). 1916] - відомий український історик, правознавець, етнограф, громадсько-політичний діяч, академік Петербурзької АН (з 1914). Н. у Харкові. В 1872 закінчив юридичний ф-тет Харківського ун-ту. Професор Московського (1877-87), Стокгольмського і Оксфордського ( 1887-1905), Петербурзького ( 1905-16) ун-тів. За демократичні погляди переслідувався російським урядом, довгий час був змушений жити за кордоном. У 1901 заснував у Парижі Російську вищу школу суспільних наук, в якій історію України викладав М. Грушевський. Після повернення в 1905 до Росії К. намагався створити ліберальну партію. В 1906 К. був обраний депутатом І Державної Думи, з 1907 - член Державної Ради. К. тісно співпрацював з українською фракцією у Державній Думі, очолював Допомогове товариство ім. Т. Шевченка у Петербурзі. 31909 видавав журнал «Вестник Европы», редагував енциклопедичне видання «Украинский народ в его прошлом и настоящем», виступав проти переслідування російським урядом української мови, підтримував ідею надання автономії поневоленим народам Російської імперії. К. - автор праць: «Первісне право» (т. 1-2, 1886), «Походження сучасної демократії» (т. 1-4, 1895-99), «Общинне землеволодіння в Малоросії у 18 ст.», «Соціологія» (т. 1-2) та ін.