КОЦЮБИНСЬКИЙ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ [5(17).9.1864 - 12(25).4.1913] - видатний український письменник і громадський діяч. Н. у м. Вінниці. Вчився в початковій школі в Барі. У 1880 закінчив Шаргородське духовне училище, згодом навчався в духовній семінарії. Ще в юнацькі роки захоплювався творчістю українських письменників, зокрема, Т. Шевченка, П. Мирного, Марка Вовчка, був знайомий з творчістю Е.3оля, В. Гюго, Гі де Мопасана, читав філософські твори Л. Фейєрбаха, Ф.Фур'є. В 1880 К., живучи в Кам'янці-Подільському, зблизився з народовольською молоддю. У 1882 був заарештований, але незабаром звільнений. Повернувшись до Вінниці, не зміг через національно-політичні переконання вступити на державну службу і змушений заробляти на життя приватними уроками. В 1886 за К. було встановлено таємний поліцейський нагляд, який не припинявся протягом всього життя. У 1890 виїхав до Львова, де познайомився з І. Франком, В.Гнатюком, М.Павликом. У львівських журналах «Дзвінок», «Правда», «Зоря» почали друкуватися його твори («Наша хата», 1890; «Причинок до біографії Шевченка», 1891; «Шевченкова могила», 1891; «Для загального добра», 1845 та ін.). На поч. 1890-х рр. К. став членом Братства Тарасівців. У 1891 при Вінницькому реальному училищі склав іспит на народного вчителя, деякий час вчителював у с. Лопатинцях. Проводив національно-освітню роботу серед місцевих селян, збирав фольклорний матеріал. Через переслідування поліції був змушений залишити вчителювання. Тільки завдяки М. Костомарову К. вдалося в 1893 знайти працю у філоксерній комісії. В 1893-97 працював у Бессарабії і Криму. В 1897 залишив роботу в комісії та переїхав у Чернігів. Деякий час працював у редакції газети «Волинь». Згодом повернувся до Чернігова, де з 1909 працював статистиком у земській управі. В 1906-08 К. -голова товариства «Просвіта" у Чернігові. Очолюючи легальне культурно-освітнє т-во, письменник намагався використати його діяльність для формування національної свідомості українців. К. влаштовував для громадськості вечори, присвячені Т.Шевченку, театральні вистави, читання лекцій з історії та літератури, згуртовував навколо себе молодих літераторів (зокрема, традиційні літературні вечори - «суботи» відвідував П. Тичина). Хворий на серце, К. був змушений кілька разів виїжджати на лікування за кордон (в Австрію, Швейцарію, Італію). В 1911 «Товариство прихильників української науки і штуки» встановило для К. довічну пенсію, що дало можливість письменнику залишити службу. З жовтня 1912 до січня 1913 лікувався у Києві. Помер у Чернігові. Похований на Болдиній горі.

  Перший період творчості К. позначений впливом народницько-культурницької ідеї в літературі. Зображуючи переважно соціальні проблеми і побут селян, К. вказував на обов'язки української інтелігенції щодо народу. В цей період з'являються твори «Андрій Соловейко, або Вченіе світ, а невченіє тьма» (1884), «21-го грудня, на Введеніє» (1885), «На віру» (1891), «П'ятизлотник», «Ціпов'яз» (обидва - 1893), «Хо» (1894), «Для загального добра» (1895), «Посол від чорного царя» (1897) та ін. К. є одним з найвизначніших представників імпресіонізму в українській літературі. Утворах «У путах шайтана» (1899), «Лялечка» (1901 ), «Цвітяблуні» (1902), «На камені» (1902), «Під мінаретами» (1904), «Intermezzo» (1908) К. майстерно вдається до глибокого аналізу психологічного стану своїх героїв, тонко відтворює зміни у настроях, точно фіксує миттєві враження. Тема національного і соціального гніту в Україні в умовах колоніального становища відображена в тій чи іншій мірі в усій творчості К., але з особливою силою проявляється у творах «Він іде» (1906), «Сміх» (1906), «Persona grata» (1907), «Fata morgana» (1903-10) та ін. Високим гуманізмом і поезією пройняті твори письменника останніх років -«Тіні забутих предків» (1911), «На острові» (1913), «Хвала життю». Твори К. перекладені мовами багатьох народів світу. За оповіданнями і повістями К. створено кінофільми «Коні не винні» (1956), «Кривавий світанок» (за «Fata morgana», 1956), «Пе-копьор» (1957), «Дорогою ціною», (1957), «Тіні забутих предків» (1967). Відкрито літературно-меморіальний музей письменника у Вінниці (1927) і Чернігові (1934).