ЛАВРІВСЬКИЙ ЮЛІАН (1821 - 5.5.1873) -український громадський і політичний діяч, один з відомих діячів народовецького руху. Підчас Революції 1848-49 в Австрійській імперії належав до “Руського Собору”. В 1848 брав участь у роботі Собору Руських Вчених, очолював засідання правничої секції. В 1861 зусилями Л. було засновано товариство “Руська Бесіда”, а в 1864 - Театр “Руської Бесіди”. В 1861 Л. був обраний послом галицького сейму, з 1870 - його віце-маршалом. Виступав за досягнення українсько-польського компромісу в Галичині, відстоював рівноправ'я українців в усіх сферах суспільно-політичного життя та крайової адміністрації. Протягом 1870-73 очолював культурно-освітнє товариство “Просвіта”. Л. як посол сейму і голова “Просвіти” активно домагався відкриття кафедри історії України в Львівському ун-ті, запровадження навчання українською мовою у всіх класах Академічної гімназії у Львові (вдалося реалізувати в 1874), сприяв розповсюдженню українських підручників на Буковині і Закарпатті, та налагодженню культурних зв'язків з Підросійською Україною. Л. дбав про створення при товаристві стипендійних фондів та розвиток благодійної діяльності. В 1870 Л. заснував народовецьку газету “Основа”, що видавалася у Львові (1870-72; ред. Т.Леонтович і К. Климкевич). Переклав на українську мову австрійський цивільний кодекс.