ЛЕВИЦЬКИЙ МИХАЙЛО (1774-14.1.1858) -український греко-католицький церковний діяч. Н. у Ланчині на Покутті (тепер Івано-Франківська обл.). В 1790 закінчив Станіславівську гімназію, згодом теологічний ф-т Віденського ун-ту. Здобув науковий ступінь доктора богослов'я. 31797 -префект Львівської духовної семінарії, пізніше викладач пасторального богослов'я у Львівському ун-ті. 3 1808 - канонік Галицької митрополії у Львові, з 1813 - єпископ перемишльський, 17.8.1815 австрійський імператор Франц І призначив Л. Галицьким митрополитом, а Папа Римський затвердив це рішення 8.3.1816. З 1848 - примас Галичини. Був учасником Віденського конгресу 1815. В 1856 Л. став першим кардиналом вкраїнської Греко-Католицькій Церкви. Будучи на посту перемишльського єпископа і в перші роки перебування в сані митрополита, піклувався про заснування народних (парохіяльних) шкіл і видання для них підручників, підтримав створення освітнього Товариства священиків у Перемишлі (1816), дяко-вчительського ін-ту (1817). Спільно з І. Могильницьким домагався запровадження викладання українською мовою в школах Східної Галичини. Згодом визначився як консерватор, близький до польсько-шляхетських кіл, противник модерних віянь в суспільному і культурному житті. Став одним з ініціаторів цензурної заборони альманахів “Зоря” і “Ру-салка Дністрова”, що їх видала “Руська Трійця”. В 1839 Л. виступив з протестом проти ліквідації російським урядом унії на Правобережжі, Волині й Білорусі. Під час Революції 1848-49 в Австрійській імперії підтримав створення Головної Руської Ради, заохочував духовенство до праці над просвітою народу, виявляючи, однак непослідовність у ставленні до інтриг польської політичної верхівки. Похований в Уневі на Львівщині.